biochemistry.org.ua — ПСИХОТРАВМА ВІЙНИ: ОСОБЛИВОСТІ, НАСЛІДКИ ТА СУПРОВІД-Кабанцева А.В.

4-го лютого (вівторок) 2025 р. о 10-30 в Актовій залі на науковому семінарі Інституту біохімії ім. О.В.Палладіна НАН України було заслухано доповідь кандидата психологічних наук завідувачки відділення клінічної психології та вченої секретарки Державного закладу «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр МОЗ України» Кабанцевої Анастасії Валеріївни «ПСИХОТРАВМА ВІЙНИ: ОСОБЛИВОСТІ, НАСЛІДКИ ТА СУПРОВІД».

У доповіді було відзначено, що за період незалежності України на долю її народу звипадало чимало випробувань, одними із яких стали воєнні події, що розпочалися ще у 2014 році на сході України, а у 2022 році набули повномасштабного характеру на території всієї держави.

Доповідачка підкреслила, що травми внаслідок воєнних подій можуть бути фізичними, психічними, соціальними. Складність травм психічних, які прийнято називати психотравмами, полягає в тому, що вони невидимі. Страждання, які зазнає особистість, доволі часто не помітні оточуючим, а буває так, що і сама особистість не звертає на це увагу.

Пролонгована дія стресових факторів, відсутність відчуття небезпеки, страх майбутнього начебто вириває людину із теперішнього, у подумах відкидає її у безпечне та зрозуміле минуле або навпаки – переносить у страшні фантазії майбутнього, що взагалі є незрозумілим. Отже, особистість не проживає усвідомлено своє теперішнє, умисно відкладає своє життя на потім, втрачає життєві опори та психологічні ресурси. Наступає психоемоційне виснаження, незадоволення собою, роздратованість, відчай, складність виконання професійної діяльності, зниження фізичної активності та розумової працездатності. Психіка та організм потребують підтримки, бо інакше – розвиток хворобливих проявів, загострення хронічних станів чи виникнення нової патології. Тому у воєнні та повоєнні часи важливим виступає висока обізнаність щодо зміцнення та збереження психічного здоров’я, отримання знань про особливості прояву психотравми, її наслідків, необхідного супроводу особи, яка зазнала стресового розладу, попереджуючі ускладнення та повторного (часто неумисного) травмування.

Піклуючись про власне психічне здоров’я, особистість зберігає здоров’я оточуючих та суспільства в цілому, а також набуває ресурсів для надання допомоги іншим, хто її потребує.

Із 2014 року на базі Державного закладу «Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр МОЗ України» проводиться скринінгове дослідження емоційних реакцій на стресові події, зокрема під час проведення антитерористичної операції на сході України, пандемії COVID-19, повномасштабного вторгнення.

Станом на 2023 рік у дослідженні взяло участь 5661 особа, з них 1749 чоловіків (30,9%) та 3912 жінок (69,1%). За результатами проведеного скринінгу, серед широкого різноманіття емоцій, що відчували респонденти на протязі всього періоду дослідження, саме тривога стала переважаючою емоцією.

Доповідачка відзначила, що тривога – це результат втрати контролю над ситуацією. Через надзвичайну інтенсивність, раптовість і загрозливий характер життєвої ситуації, здатність людини до самообробки та самозахисту повністю вичерпується. Вона відчуває себе безпорадною і відданою на милість події, оскільки втеча або боротьба/оборона з метою самозахисту є неефективними або неможливими. Якщо стресова подія має значно більшу інтенсивність за психологічні ресурси особистості, відбувається травматизація психіки (психотравма). Якщо це коротка, гостра і обмежена травматична подія, її називають травмою 1-го типу, наприклад, одноразовий напад або нещасний випадок. Травма 2-го типу виникає, коли люди страждають від повторних, тривалих і серйозних погроз та/або насильства.

Сила психотравми полягає в тому, що вона стоїть на трьох «китах»: подія, тригер, проекція на майбутнє. Кожен з цих «китів» має свої особливості та інтенсивність впливу.

На щастя, більшість травм, особливо типу 1, можуть бути опрацьовані постраждалими протягом 6-12 тижнів без тривалих симптомів завдяки існуючим механізмам самозцілення. Соціальна підтримка, захист і допомога сприяють цим спонтанним процесам зцілення. І все ж, після травматичної події у високого відсотка постраждалих розвиваються постійні психосоматичні симптоми, наприклад, одним з яких є посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Для населення України актуальним стає саме травма 2-го типу, що має комплексний характер, а отже збільшуються ризики розвитку комплексного ПТСР.

Психотравму особистість може зазнати, як будучи безпосереднім учасником катастрофічних подій, так і просто звичайним спостерігачем в інформаційному просторі.

Отримання інформації може змінювати пріоритети людини, її актуальний стан, рівень активності та самопочуття. Під час нашого дослідження, зазначила доповідачка, близько 40% респондентів (478 осіб, за результатами 2023 року) відмічали високий рівень хвилювання та занепокоєння через інформацію, яку вони отримували із масмедіа. Ряд наукових робіт наводять підтверджені дані про погіршення стану психічного здоров’я дорослих та дітей, внаслідок негативного впливу масмедіа, і появі складних наслідків, зокрема розвитку посттравматичного стресового розладу.

Zhaohui Su та співавтори (2022) зазначають, що на відміну від особистого досвіду війни, який може бути обмеженим за масштабом та інтенсивністю, травма війни, спричинена засобами масової інформації, може бути значно ширшою та всеосяжнішою. Психотравма війни, спричинена засобами масової інформації, може мати глибокий вплив на психічне здоров’я людей, особливо враховуючи складні виклики, що попередньо були спричинені пандемією.

Життя в тривалих стресових умовах знижують імунітет людини і така тенденція загострює хронічні хвороби та/або появу гострих патологічних станів. За результатами власних досліджень серед заявлених скарг першу позицію посів біль в спині та м’язах вдовж хребта (скаргу відмітило 507 осіб, що склали 81,4% від загальної вибірки за результатами 2023 року). Подібне часто може супроводжуватися психотравмою і не мати медичних причин.

Результати наших досліджень, відзначила Анастасія Кабанцева, підтверджують тези авторів, що навіть в умовах війни кожна особистість має власні психологічні ресурси, що зміцнюють внутрішню мотивацію та впевненість у власних силах, щоб гідно пройти через випробування долі.

Welland J. зазначає, що звернення уваги на певний аспект свого життя може спрацювати, щоб витіснити бойові дії як центр аналізу, спрямовуючи увагу натомість на досвід тих, хто їх пережив, і те, як вони виживали, витримували і протистояли цим випробуванням.

Отже, уміння знаходити ресурс у складних життєвих обставинах зберігає життєвий баланс, психологічне благополуччя, фізичну міць здоров’я, що сприяє зміцненню внутрішньої мотивації, впевненості у власних силах, подальшому успіху та особистісному розвитку у непростих умовах турбулентного сьогодення.

Із запитаннями та обговоренням доповіді виступили академік НАМН України Олександр Резніков, академік НАН України Сергій Костерін, проф. Денис Колибо, канд. біол. наук Галина Косякова, канд. біол. наук Артем Тихомиров, канд. біол. наук Ірина Крисюк, канд. біол. наук Володимир Грищук та інш.

Ф О Т О Р Е П О Р Т А Ж І З З А Л И З А С І Д А Н Ь

(фото – канд. біол. наук Майї Григор’євої)