Оберіть свою мову

Телефонний довідник

 
 

GoogleTranslate

Ukrainian Bulgarian Czech Danish English Estonian Finnish French German Greek Hungarian Italian Japanese Latvian Lithuanian Norwegian Polish Portuguese Romanian Slovak Slovenian Spanish Turkish
 

Шановні колеги, вітаю Вас !

Науковий семінар Інституту біохімії ім. О.В.Палладіна НАН України «Актуальні питання сучасної біохімії» продовжує  свою роботу. 11-го травня (вівторок) о 10-30 в Актовій залі Інституту будемо слухати  доповідь н.с. відділу структури та функції білка Інституту к.б.н. Корольової Дар’ї Сергіївни «Параметри зсідання крові у пацієнтів, що перенесли COVID-19».

Як завжди, до цього листа додаються авторські тези доповіді.

Запрошуємо Вас та Ваших колег до участі у роботі нашого семінару.

Увага! Участь у роботі семінару можлива виключно за умов користування захисними масками та взаємодистанційного перебування слухачів у залі.

Дякую за розуміння !

З повагою – С.О.Костерін.

 

ПАРАМЕТРИ ЗСІДАННЯ КРОВІ У ПАЦІЄНТІВ, ЩО ПЕРЕНЕСЛИ COVID-19

Корольова Дар’я Сергіївна, к.б.н., н. с. відділу структури та функції білка Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України

 

Актуальність теми: Ендотелійна дисфункція, яка виникає внаслідок імунної відповіді за коронавірусної хвороби 2019 (COVID-19), призводить до розладів у системі гемостазу та навіть до розвитку дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові. Виявлено, що  зростання концентрації D-димеру (продукту розщеплення стабілізованих фібринових полімерів) корелює зі смертністю пацієнтів за COVID-19. Однак, накопичення D-димеру відбувається як при тромбозі, так і при геморагічних ускладненнях, тому цей параметр не можна використовувати як безпосередній маркер загрози внутрішньосудинного тромбоутворення.

Мета: Метою нашого дослідження було простежити стан системи гемостазу у пацієнтів, що перенесли COVID-19, та визначити маркери загрози внутрішньосудинного тромбоутворення за цієї патології.

Методи: Концентрацію розчинного фібрину (РФ) і D-димеру визначали за допомогою методу імуноензимного  аналізу, розробленого в Інституті біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України. Концентрацію фібриногену визначали за допомогою тромбіноподібного ензиму за модифікованим спектрофотометричним методом. Рівень протеїну С визначали з використанням активатора з отрути Agkistrodon halys halys за розщепленням хромогенного субстрату S2236. Вміст претромбіну 1 визначали за допомогою комбінації тестів Екамуліновий час та Протромбіновий час, активуючи протромбін досліджуваної плазми крові активатором з отрути Echis multiaqamatis або тромбопластином.

Було досліджено 191 зразок плазми крові серопозитивних пацієнтів. Зразки було надано Тернопільським Національним університетом імені І.Я. Горбачевського. Пацієнтів розділили на групу без ризику (ГБР), n=28, та групу високого ризику (ГВР), n=163. Останні мали принаймні один із перелічених факторів ризику: цукровий діабет, ожиріння, хвороби серця, респіраторні захворювання та високий рівень артеріального тиску. Стан системи зсідання крові пацієнтів аналізували з огляду на час відновлення після хвороби (до 1 місяця, до 2 місяців, понад 2 місяця) та порівнювали показники пацієнтів ГВР та ГБР. У пацієнтів ГВР параметри коагуляції порівнювали окремо при різних ступенях тяжкості захворювання: легкий (не потребує госпіталізації), середній (потребує госпіталізації), важкий (потребує оксигенотерапії) або критичний (потребує штучної вентиляції легень).

Результати:

Ми дослідили концентрацію РФ, фібриногену, D-димеру, протеїну С, претромбіну 1 у зразках плазми крові серопозитивних пацієнтів, відновлених після COVID-19 (n = 191). Зразки плазми крові серонегативних здорових добровольців відбирали як референтну групу (РГ, n=9). Було показано підвищення рівня РФ (69 % пацієнтів), D-димеру (8 % пацієнтів) та фібриногену (49 % пацієнтів); зниження рівню протеїну С (11 % пацієнтів); появу претромбіну 1 (42 % випадків).

Концентрація РФ  було підвищено в ГБР та ГВР порівняно з РГ (11,9±5,6 мкг/мл та 18,5±19,1 мкг/мл порівняно з 5,4±3,1 мкг/мл). У пацієнтів ГВР, які перенесли хворобу у важкому та критичному стані, рівень РФ зростав удвічі порівняно з пацієнтами цієї групи, які перенесли захворювання середньої тяжкості. Накопичення РФ спостерігали після одужання впродовж двох та більше місяців. Пацієнти ГБР не мали значного підвищення концентрації РФ порівняно з РГ, але після одужання через 2 місяці у всіх таких пацієнтів спостерігали накопичення РФ.

Концентрація фібриногену в плазмі крові пацієнтів, що перенесли  COVID-19, зростала, порівняно з РГ (3±1,2 мг/мл проти 1,9±0,5 мг/мл), і залишалась високою впродовж двох місяців після одужання. Рівень фібриногену підвищувався пропорційно тяжкості захворювання і був найбільшим у пацієнтів, які перенесли хворобу у важкому та критичному стані (4,6±0,5 мг/мл).

Рівень D-димеру статистично достовірно не змінювався за різної тяжкості захворювання. Однак, в плазмі крові хворих ГВР рівень D-димеру було підвищено у 14 % пацієнтів, а в ГБР – у 7 % пацієнтів.

Висновки: Отримані результати дозволяють розглядати концентрацію РФ та фібриногену як маркери загрози внутрішньосудинного тромбоутворення у пацієнтів, що перенесли  COVID-19 впродовж 30-60 днів після одужання. Аналіз стану системи зсідання крові пацієнтів дозволив виявити дисбаланс у системі зсідання крові на віддалених строках після одужання – більше двох місяців.

 

Комісія з питань етики: ТМНУ імені І.Я. Горбачевського (N59, 06.06.2020).

Фінансування: RECOOP – CSMC Senior Scientists Research Grant # 026 FUS 2020-2021; МОЗУ № 0121U100305; НАН України № 0119U002512.

За участі: ТМНУ імені І.Я. Горбачевського, Тернопіль, Україна та International Research and Innovation in Medicine Program, CSMC, Los-Angeles, CA, USA.