Шановні колеги! Науковий семінар Інституту біохімії ім. О.В.Палладіна НАН України «Актуальні проблеми сучасної біохімії» продовжує свою діяльність. 5-го листопада (вівторок) 2019 р. о 10-30 в Актовій залі Інституту будемо слухати доповідь м.н.с. відділу хімії та біохімії ферментів Інституту біохімії Ревки О.В. «КООРДИНАЦІЯ ПРОЦЕСІВ КОАГУЛЯЦІЇ ТА ФІБРИНОЛІЗУ КЛІТИНАМИ КРОВІ». Мова йде за апробацію кандидатської дисертації. Як завжди, до інформаційного листа додаємо авторські тези доповіді. Запрошуємо Вас та Ваших колег до участі у роботі семінару.
З повагою – С.О.Костерін.
ТЕЗИ НАУКОВОЇ ДОПОВІДІ
КООРДИНАЦІЯ ПРОЦЕСІВ КОАГУЛЯЦІЇ ТА ФІБРИНОЛІЗУ КЛІТИНАМИ КРОВІ
Ревка О. В.
м.н.с. відділу хімії та біохімії ферментів Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України
Актуальність. Система гемостазу – складна багатокомпонентна система, яка, з однієї сторони, забезпечує процес утворення тромбу, задля загоєння стінки судини та зупинки кровотечі, а з іншого боку – розчиняє та усуває тромб після відновлення стінки судини, щоб забезпечити циркуляцію крові. Порушення гемостатичного балансу викликає розвиток патологічних станів, обумовлених надмірним тромбоутворенням або ж геморагіями, які призводять до серцево-судинних захворювань різного характеру та складності – однієї з основних причин смертності у світі. На сьогоднішній день основні біохімічні механізми утворення фібринових згустків та їх розчинення фібринолітичною системою є загалом встановленими. Разом з тим, поряд із плазмовою, не менш важливим компонентом системи гемостазу є його клітинна ланка, зокрема, клітини крові: тромбоцити, моноцити, нейтрофіли. Таким чином, актуальним є подальше дослідження механізмів впливу клітин крові на загальний гемостатичний баланс та взаємозв’язку між плазмовою та клітинною ланкою гемостазу.
Метою роботи було з’ясувати молекулярні механізми координації процесів коагуляції та фібринолізу за участі клітин крові.
Результати дослідження. В результаті досліджень, проведених на зразках плазми крові з використанням методу аналізу кривої оптичного поглинання згустку в процесі коагуляції та лізису, показано, що моноцити впливають на формування фібринового згустку, зміщуючи гемостатичний баланс процесів згортання/лізису на користь прокоагулянтних механізмів. Нейтрофіли з однаковою ефективністю прискорюють фібриноутворення і фібриноліз, таким чином регулюючи час життя тромбу в кров'яному руслі. Вперше з використанням методу конфокальної мікроскопії в реальному часі показано, що тромбоцити виступають центрами полімеризації фібрину та просторової організації структури фібринового згустку, що сприяє прискоренню та координуванню у просторі та часі процесів коагуляції і фібринолізу та обмежує розмір тромбу та час його існування.
Досліджено молекулярні механізми, за якими клітини крові координують коагуляцію та фібриноліз. А саме, доведено існування ендотелій-незалежного механізму активації протеїну С, який модулює тромбоутворення та тромболізис, і показано можливість безпосередньої активації протеїну С на тромбоцитах, моноцитах та нейтрофілах.
Методом протокової цитометрії підтверджено здатність тромбоцитів зв'язувати плазміноген і тканинний активатор плазміногену. Показано, що циркулюючі тромбоцити не несуть на своїй поверхні Glu-плазміноген, проте зв’язують тканинний активатор. За допомогою конфокальної мікроскопії вперше продемонстровано, що взаємодія тканинного активатора плазміногену з тромбоцитами здійснюється за фібрин залежним та фібрин-незалежними шляхами. У модельній системі з використанням desAB-фібрину встановлено здатність тромбоцитів прискорювати фібриноліз. Встановлено кількість плазміну, що генерується з плазміногену, сорбованого на поверхні активованих тромбоцитів, за дії його активаторів: тканинного активатора плазміногену, урокінази та стрептокінази. Виявлено, що компоненти протромбінового комплексу підсилюють активацію плазміногену тканинним активатором на поверхні активованих тромбоцитів.
Запропоновано використання методу аналізу форми кривої згустку плазми, збагаченої тромбоцитами, для скринінгової оцінки стану хворих з резистентною артеріальною гіпертензією.
Таким чином, у роботі досліджено координацію процесів тромбоутворення та тромболізису за участі клітин крові, зокрема, моноцитів, нейтрофілів та тромбоцитів як компонентів клітинної ланки гемостазу. Визначено спільні ланки та можливі молекулярні механізми, за якими здійснюється ефекторний вплив клітин крові. Отримані результати є важливими для розуміння механізмів регуляції клітинами крові процесів коагуляції та фібринолізу, що в подальшому має бути використаним для розробки нових та вдосконалення існуючих методів діагностики та лікування патологічних станів, пов’язаних з розвитком серцево-судинних захворювань.