УДК 616.36-099:547.262
Н.Є. ЛІСНИЧУК, І.Я.ДЕМКІВ, М.І. КУЛІЦЬКА
СТАН ГЛУТАТІОНОВОЇ ЛАНКИ АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ ЗА КРІОГЕННОГО ПАНКРЕАТИТУ РІЗНОЇ ТРИВАЛОСТІ
Тернопільський державний медичний університет ім.. І.Я.Горбачевського, Тернопіль;
Вступ. Розвиток багатьох захворювань супроводжується оксидативним стресом внаслідок інтенсивного утворення у клітинах активних форм кисню (АФК). Завдяки високій реакційній здатності, АФК можуть призводити до ураження клітин, викликаючи окиснення біомолекул та ініціювання ланцюгових процесів пероксидного окиснення у мембранах ліпідів. Зміна ліпідного оточення мембран та посилення процесів пероксидації призводять до структурних порушень у клітинах і модуляції активності мембранозв''язаних ферментів. Важлива роль у цих процесах належить ферментам глутатіонової антиоксидантної системи.
Тому метою експериментального дослідження є вивчення змін активності функціонування глутатіонзалежної ланки антиоксидантної системи в організмі білих щурів за умов змодельованого кріогенного ураження підшлункової залози
Методи. Для дослідження використали 40 білих щурів масою 180-185 грам, які утримувались на стандартному раціоні віварію. Піддослідні тварини були розділені: інтактна група – 10 голів; група з експериментальним панкреатитом – 30 голів (3; 7; 14 доби). Панкреатит моделювали згідно методики С.О. Шалімова (1989). Активність глутатіонпероксидази (ГП) і глутатіонредуктази (ГР) за методикою Кругликова Г.О. (1976). Концентрацію відновленого глутатіону (G - SH) згідно методики Ellman G.L. (1959).
Результати. Однією з ланок, що захищає клітини від переокиснення є система глутатіону, яка включає ферменти – ГП та ГР, а також неферментний компонент – G - SH. Дослідження показало зниження активності ГП та ГР, а також концентрації G-SH.
Так, активность ГП достовірно знижується на 3 (у 3,1 рази), 7 (у 1,4 рази) та 14 (у 3,6 рази) доби експерименту, проти аналогічного показника у групі контрольних тварин. Що ж стосується активності ГР, то спостерігалось достовірне зниження даного ферменту у 1,3; 1,4 та 2,2 рази відповідно на 3, 7 та 14 доби дослідження порівняно з аналогічним показником контрольних тварин. В результаті змодельованого кріогенного панкреатиту спостерігалось достовірне зниження концентрації G-SH протягом всього експерименту: так на 3 добу даний показник знижувався у 2,3 рази, на 7 добу у 2,2 рази та на 14 добу експерименту у 1,2 рази відносно аналогічного показника контрольної групи тварин.
Висновки. Результати проведених досліджень свідчать, що експериментальний кріогенний панкреатит супроводжується інтенсифікацією процесів вільнорадикального окиснення, на що вказує зниження активності ферментів глутатіонової ланки антиоксидантної системи та зниження концентрації неферментного показника даної ланки G-SH.