УДК 616:36-002:612.015.11-053-02
Х.Ю. НЕДОШИТКО1, М.І. КОВАЛЬ1, О.С. ПОКОТИЛО2
ВІКОВІ І СТАТЕВІ ОСОБЛИВОСТІ ВМІСТУ ДОКОЗАГЕКСАЄНОВОЇ КИСЛОТИ У КРОВІ БІЛИХ ЩУРІВ ПРИ ТКСИЧНОМУ УРАЖЕННІ ПЕЧІНКИ
1Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського, м. Тернопіль;
2Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя
Вступ. Найпоширенішою поліненасиченою жирною кислотою ?-3 є докозагексаєнова кислота (ДГК), найбільший вміст якої у мембранах клітин ЦНС, сітківки ока, сперматозоїдах, гломерулярних мембранах нирок. У тканинах людини та ссавців ДГК утворюється шляхом десатурації С24:5 (?-3) до С24:6 (?-3) з послідуючою конверсією останньої до С22:6 (?-3), що проходить у печінці щурів. За патологічних станів у головному мозку вміст ДГК залишається відносно стабільним, порівняно із таким у печінці. У результаті токсичного впливу ксенобіотиків та їх метаболітів на гепатоцити ушкоджуються мембранні органели, в тому числі пероксисоми, що призводить до порушення ?-окиснення С24:6 (?-3) і зменшення вмісту ДГК внаслідок зміни активності ряду ферментів. Одночасно в літературі появляються дані про різну активність десатураз, в тому числі ?6-десатурази у особин різної статі, які безпосередньо впливають на синтез ДГК. Тому метою досліджень було встановлення відносного вмісту ДГК у плазмі крові білих щурів різного віку та статі при ураженні печінки ксенобіотиками різного походження.
Методи. Дослідження проведено на безпородних 1-; 6- та 12-місячних білих щурах, яких було розділено на 4 групи кожної статі та віку по 5 тварин у кожній групі. Тварини 1-ої групи – інтактні, 2-ої – з інтоксикацією парацетамолом, 3-ої – тетрацикліном, 4-ої – етиловим алкоголем. Ліпіди з плазми крові тварин екстрагували сумішшю хлороформ-метанолу у співвідношенні 2:1 за методом Фолча. Жирнокислотний склад визначали методом газорідинної хроматографії на газовому хроматографі Hewlett Packard HP-6890. Жирні кислоти, в тому числі ДГК, ідентифікували, визначаючи час їх виходу після введення, порівнюючи зі стандартом – метиловими ефірами відомих жирних кислот.
Результати. В результаті проведених досліджень встановлено, що відносний вміст ДГК у плазмі крові інтактних 1-місячних білих щурів-самців є вищим у 1,6 та 1,9 раза, ніж у 6- та 12-місячних (Р<0,05) відповідно. При цьому відносний вміст ДГК у загальних ліпідах крові інтактних 6-місячних самок був вищим у 1,2 раза (Р<0,05), ніж у самців такого віку. Інтоксикація парацетамолом, тетрацикліном і етиловим алкоголем викликає достовірне зниження відносного вмісту ДГК у загальних ліпідах крові самців, а інтоксикація етиловим алкоголем більшою мірою таке зниження у самок. У віковому аспекті вказана тенденція зменшується в ряді: 1-місячні > 6-місячні >12-місячні тварини. Ці дані можна пояснити, очевидно, різною активністю ?6-десатузи у гепатоцитах самок і самців щурів, з одного боку, а з другого – віковими особливостями метаболізму ДГК.
Висновки. Встановлено односпрямований вплив етилового алкоголю, тетрацикліну та парацетамолу на зниження відносного вмісту ДГК у загальних ліпідах крові білих щурів, порівняно з інтактними тваринами та його відмінності у самок і самців 1-; 6- та 12-місячного віку.