Телефонний довідник

Ukrainian English French German Italian Latvian Lithuanian Polish Spanish

МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ О.В. ПАЛЛАДІНА

Меморіальний музей О.В.Палладіна створено згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР №36 від 29 січня 1973 р. в Інституті біохімії його імені, в квартирі, де він жив і працював (м. Київ, вул. Леонтовича, 9). Згідно з Законом України "Про охорону й використання пам''ятників історії і культури" експонати Меморіального музею О.В. Палладіна (ММП) за складеним "Охоронним зобов’'язанням" прийнято в 1990 р. на державний облік Музею історії міста Києва. ММП є членом Асоціації працівників музеїв технічного профілю, що функціонує на базі Національного технічного університету України "КПІ", а у 2004 р. його прийнято до Асоціації музеїв медицини і фармації країн Східної Європи та держав колишнього СРСР. Ініціаторами створення цієї Асоціації є Латвійський (м. Рига) музей історії медицини ім. П. Страдині і Музей історії медицини та фармації Німеччини.

ММП є структурним підрозділом Інституту біохімії у складі відділу науково-технічної інформації, до якого був включений у 1993 р. Куратором музею до 2003 р. був пров. наук. співр., проф. Я.В.Бєлік. Нині ці обов''язки на громадських засадах виконує пров. наук. співр., к.б.н. В.І.Назаренко.
 
          

В експозиціях Меморіального музею О.В.Палладіна відображено його життєвий шлях, творчу, науково-організаційну, педагогічну і багатогранну громадську діяльність, а також основні етапи становлення і розвитку Інституту біохімії та української біохімічної школи у Харкові (1925-1923 рр.), Києві (1931-1941 рр. та 1944-2005 рр.) та Уфі (1941-1944 рр.), куди інститут було евакуйовано під час війни.

В експозиціях музею наведено дані стосовно 150 докторів і кандидатів наук, підготовлених О.В.Палладіним упродовж понад шести десятиріч його творчої діяльності, які працювали і працюють в наукових центрах України та за кордоном. В музеї зберігаються також документи і фотографії лауреатів Нобелевської премії, з якими О.В. Палладін співпрацював: Альбрехта Косселя, Фредеріка Жоліо-Кюрі, Дєрді Хевеші, Ханса А.Кребса та Артура Корнберга.   

Нині музей виконує систематичну пошукову роботу з питань розвитку біохімії в Україні, з історії Інституту біохімії, вивчення розвитку його напрямів; висвітлює в наукових статтях досягнення вітчизняної біохімії, зокрема, внесок її найбільш відомих вчених у скарбницю знань світової науки; оновлює і доповнює експонати; систематизує архівні матеріали; підтримує існуючі і встановлює нові творчі зв''язки з державними музеями та музеями на громадських засадах, які функціонують в Україні та зарубіжних державах.

За роки свого існування Меморіальний музей О.В.Палладіна перетворився на центр вивчення і пропаганди історії біологічної хімії в Україні, а також історії і розвитку інституту, які висвітлюються в екскурсіях, науково-освітніх, навчально-виховних та профорієнтаційних заходах. Серед відвідувачів музею - вчені, студенти, учні середніх шкіл, лікарі, військовослужбовці, члени Малої Академії наук України й Малої академії наук м. Києва "Дослідник", працівники фірм медичного профілю та видавничої діяльності, кореспонденти засобів масової інформації, телебачення, керівники та методисти обласних відділень Малої Академії наук України, слухачі Університету юних біохіміків України (учні та студенти п''яти областей України).   
Завдяки широкій освітянській діяльності Меморіального музею Інститут біохімії став одним із відомих науково-методичних та інформаційних центрів регіональних і міжнародних програм.

ПРО ІСТОРІЮ І СЬОГОДЕННЯ МУЗЕЮ (докладніше)

Меморіальний музей академіка Олександра Володимировича Палладіна (10.09.1885 – 06.12.1972) – видатного українського вченого-біохіміка, з 1939 р. віце-президента, а в 1946 – 1962 рр. президента Української академії наук діє у приміщенні Інституту біохімії НАН України, який носить його ім’я (з 1973 р.). Музей засновано згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР (№ 36 від 29 січня 1973 р.) і відкрито 1975 року в двох кімнатах колишнього помешкання вченого загальною площею 44 кв.м. (Київ, вул. Леонтовича, 9). У його створенні активну участь брали співробітники Інституту, колеги та учні О.В.Палладіна: Я.В. Бєлік, Н.М. Полякова, К.О. Гончарова, В.І. Назаренко, Г.А. Бережний, О.Г. Гриненко, О.П. Козуліна, Л.С. Смерчинська, Я.Т. Терлецька, О.М. Федоров, В.О. Четвериков, В.І. Яценко та ін. Відповідно до Закону України “Про охорону й використання пам’ятків історії і культури” експонати Меморіального музею О.В. Палладіна за складеним “Охоронним зобов’язанням” прийнято в 1990 р. на державний облік Музею історії міста Києва, а сам музей прийнято до Асоціації працівників музеїв технічного профілю, що функціонує на базі Національного технічного університету “КПІ”. В 2004 році його прийнято до Асоціації музеїв медицини і фармації країн Східної Європи та держав колишнього СРСР. Ініціаторами створення цієї Асоціації є Латвійський музей історії медицини та фармації в Німеччині (м. Лейпциг).

В експозиціях музею відображено життєвий шлях, творчу, науково-організаційну, педагогічну та багатогранну громадську діяльність Олександра Володимировича, а також основні етапи становлення й розвитку Інституту біохімії та української біохімічної школи. Одразу при вході розміщено велику шафу з книгами про О.В. Палладіна та його власними науковими працями, монографіями, підручниками, статтями. В окремій шафі – книги з дарчими підписами авторів, подаровані академіку. Експонується під склом його „Підручник фізіологічної хімії”, виданий у Харкові 1924 року і який перевидавався як підручник з біохімії загалом 25 разів девятьма мовами світу. 1927 р. вийшла друком монографія Олександра Палладіна „Основы питания”, де розглядаються питання, які тривалий час були предметом його дослідження. Поруч – бюст Палладіна, автор Л.Д. Муравін. На окремому стенді розміщені чисельні нагороди: 6 орденів Леніна, медаль Золота Зірка Героя соціалістичної праці і свідоцтво Президії Верховної Ради СРСР на неї від 13 вересня 1955 р., ордени Червоної зірки, Жовтневої революції, значок лауреата Ленінської премії, медаль за Перемогу над Німеччиною тощо.

Під час 2-ї світової війни О.В. Палладін зі співробітниками розробив метод синтезу водорозчинного аналогу вітаміну К – вікасолу. У музеї збережено і експонується авторське свідоцтво на цей препарат. Вчений особисто виїздив на фронт, де в прифронтових шпиталях застосовували його винахід, що швидко зупиняв кровотечі поранених бійців. Саме за це він отримав бойову нагороду – орден Червоної зірки. Під склом на стендах представлено документи Палладіна: депутатські квитки, посвідчення члена Всеукраїнської академії наук від 5 листопада 1932 р., Академії наук СРСР від 8 травня 1942 р., Академії медичних наук СРСР від 14 листопада 1954 р. тощо.
В першій кімнаті музею на стендах експонуються також фотографії про роботу О.В. Палладіна у наукових лабораторіях, де він разом з учнями, послідовниками, колегами. Тут на стіні – карта з назвами міст світу, в яких побував з науковими поїздками О.В. Палладін, або з якими підтримував творчі зв’язки. Ось далеко не повний їх перелік: Берлін, Будапешт, Відень, Гейдельберг, Женева, Лондон, Мюнхен, Оксфорд, Париж, Прага, Сан-Франциско, Страсбург, Тулуза та ін. Загалом же він брав участь у роботі міжнародних, всесоюзних і українських наукових чи громадських конгресів і з’їздів, які проходили майже в 50-ти містах Європи, Азії та Америки. У запасниках музею зберігаються різноманітні поздоровчі адреси Олександру Палладіну до різних ювілейних і пам’ятних дат у його житті.

Відвідувачі музею звертають особливу увагу на три картини, що прикрашають інтер’єр цієї кімнати: народного художника України І.Й. Тартаковського “О.В. Палладін на дачі в Конча-Заспі”, копії картин М.В. Нестерова “Портрет академіка Івана Петровича Павлова” та І.Ю. Рєпіна “Портрет Івана Михайловича Сеченова”. Зазначимо, що Олександр Палладін був учнем І.П. Павлова, готував під його керівництвом 1906 року першу наукову роботу, той пророкував йому велике наукове майбутнє і хотів бачити його фізіологом. Тут в експозиції є фото, на якому зображений в оточенні студентів та викладачів видатний вчений М.Є. Введенський – завідувач кафедри фізіології Петербурзького університету, де навчався О.В. Палладін.

Найголовніші наукові праці О.В. Палладіна присвячено дослідженню біохімії вітамінів, м’язової діяльності і нервової системи. Ще 1919 року він розпочав дослідження особливостей тканинного обміну, що виникають за різних авітамінозних станів. Наукові розробки вченого допомогли з’ясувати відмінності обміну речовин в організмі людини за фізичної діяльності, відпочинку і при фізичних навантаженнях. Палладін здійснив біологічне обґрунтування теорії фізичної культури. Разом зі своїми співробітниками О.В. Палладін встановив біохімічну топографію мозку, простежив біохімічні процеси, які виникають у сірій речовині великих півкуль внаслідок подразнень окремих аналізаторів. Він вивчав обмін енергетичних речовин – вуглеводно-фосфорних сполук, що мають відношення до гальмування або збудження нервової системи, досліджував білкові речовини її центрального і периферійних відділів. 1926 року Палладін заснував журнал «Наукові записки Українського біохемічного інституту», з 1934 р. Він має назв– «Український біохемічний журнал» (за тодішнім правописом), був його головним редактором. Велику роботу проводив і як член Всесвітньої Ради миру. У першій кімнаті музею збережено робочий стіл вченого з канцелярськими приладдями.

А у другій кімнаті відвідувачі можуть ознайомитися з домашнім кабінетом О.В. Палладіна. Експонується стіл, на якому виокремлюється красива лампа зі світлим абажуром, дерев’яне ліжко для відпочинку, фотографії батька і матері, рідних і близьких. Камін з білого кахлю прикрашає інтер’єр кімнати, тут розташовані книжкові шафи з енциклопедичними виданнями. Ця кімната зберігає домашню ауру вченого – дослідника, організатора науки. О.В. Палладін полюбляв живопис і на стінах приміщення експонуються полотна відомих майстрів пензля в оригіналі: Костянтина Маковського “Жіночій портрет”, Олексія Степанова “Зима”, Олексія Харламова “Портрет дівчини”, Сергія Ледньова-Щукіна “Останній промінь”, Василя Полєнова “Хмара”, Ісаака Левітана “Пейзаж”, Федора Васильєва “Пейзаж – перед громовицею”, Сергія Шишка “Перший сніг”, Миколи Глущенка “Громовиця”, Станіслава Жуковського “Осінній ранок” та ін.

На 1-му міжнародному нейрохімічному конгресі, що відбувся у Страсбурзі 1967 року, академіка Палладіна визнано патріархом світової нейрохімічної науки. А на 2-му міжнародному нейрохімічному конгресі, який проходив у Мілані 1969 року, четверо найвидатніших вчених були відзначені золотою медаллю провінції Мілан, в їх числі і наш земляк Олександр Володимирович. Постать Олександра Палладіна увійшла до списку найяскравіших і найталановитіших видатних діячів України за виданням “Обличчя тисячоліть 2000, яке зберігається в музеї.

Олександр Палладін підготував і виховав плеяду учнів, серед яких 150 кандидатів і докторів наук. За найкращі наукові досягнення в біохімії і молекулярній біології Президія АН України 29 січня 1973 року заснувала премію імені академіка Палладіна, яка вручається з 1974 року, у музеї представлено фотографії її лауреатів.

1974 року на будинку Інституту біохімії НАН України по вулиці Леонтовича, 9, де вчений працював з 1935 по 1972 роки (з перервою під час війни 1941-1944 рр.), відкрито меморіальну дошку з барельєфом О. Палладіна (скульптор О.П. Скобликов, архітектор А.Ф. Ігнащенко). 1976 року на будинку Президії НАН України, вул. Володимирська, 54, академіку Палладіну, як одному з президентів Української академії наук, встановлено мармурову меморіальну дошку (архітектор І.М. Малакова). В столиці України в Академмістечку ім’ям вченого з 1973 р. названо колишню Ново-Біличанську вулицю. Тепер це проспект Олександра Палладіна.

Видатного біохіміка поховано на Байковому кладовищі, надгробок виконано скульптором Л.Д. Муравіним, архітектор К.О. Сидоров (бронзовий бюст на постаменті з лабрадориту).

У музеї також представлено документи і матеріали, що висвітлюють історію розвитку біохімії в Україні на прикладі Інституту біохімії. В рамках навчальної програми з історії біохімії та ознайомлення студентів і викладачів з основними напрямами науково-дослідної роботи вчених Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна музей співпрацює з ННЦ «БІОЛОГІЯ» Київського національного університету імені Тараса Шевченка, біологічними факультетами Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Національного університету “Києво-Могилянська академія”, Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, факультетом підвищення кваліфікації Київського міського педагогічного університету ім. Б.Д. Грінченка та ін.

Разом з Університетом юних біохіміків та Юнацькою секцією Українського біохімічного товариства музей діє як осередок пропаганди і розповсюдження біохімічних знань, досягнень і внеску вітчизняних вчених до світової біохімічної науки серед учнівської молоді. Фактично музей виконує функцію науково-методичного та інформаційно-аналітичного центру регіональних та міжнародних науково-освітніх програм для секції біології Малої академії наук м. Києва «Дослідник».

Діяльність музею постійно висвітлюється на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Український технічний музей: історія, досвід, перспективи” та “Актуальні питання історії науки і техніки” та інші, організаторами яких є Асоціація працівників музеїв технічного профілю України і Центр пам’яткознавства НАН України та УТОПІКу.

Нині Інститут біохімії очолює Сергій Васильович Комісаренко – видатний вчений-біохімік, засновник школи молекулярної імунології в Україні, академік НАН та НАМН України, почесний доктор Кінгстонського і Лондонського університетів, лауреат Державної премії УРСР та премії ім. О.В. Палладіна НАН України, який активно сприяє відродженню історії розвитку біохімії в Україні і пам’яті про О.В. Палладіна та визначних його соратників і учнів.

Куратором музею є провідний науковий співробітник Інституту В.І. Назаренко – останній аспірант академіка Палладіна, який протягом 35 років залучений до проведення екскурсій по музею та ознайомлення відвідувачів з напрацюваннями вчених Інституту, сучасною науковою тематикою його відділів.

У книгу відгуків свої враження після перегляду музейної експозиції записують учні шкіл, члени Малої академії наук, студенти, викладачі вищих навчальних закладів, вітчизняні та іноземні вчені, численні делегації медичних та педагогічних працівників.

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Директор Інституту біохімії ім. О. В.Палладіна, академік Сергій Комісаренко 11 серпня 2008 р. ознайомив лауреата Нобелівської премії по хімії Аарона Чіхановера (Ізраїльський технологічний інститут «Техніон» у Хайфі), а 15 травня 2009 р. – французького хіміка, засновника супрамолекулярної хімії, лауреата Нобелівської премії Жан-Марі Лена з експозицією Меморіального музею О.В. Палладіна. Свої враження від огляду вчені виклали у книзі відгуків Музею.   

20 квітня 2012 р. в рамках VI Всеукраїнського фестивалю науки до Меморіального музею завітала група директорів музеїв Асоціації працівників музеїв технічного профілю м. Києва на чолі з президентом Асоціації, доктором технічних наук, професором Л.О. Гріффеном та віце-президентом Асоціації, завідувачем відділу історичного пам’яткознавства Центру пам’яткознавства НАН України ти УТОПІК В.О. Константиновим.

Після його огляду фахівцями музейної справи відбулося засідання Круглого столу, на якому розглядалися питання функціонування музеїв в наш час в сучасних умовах. Про роботу Музею, музейну експозицію та виховання учнівської молоді розповів його куратор, провідний науковий співробітник Інституту біохімії Володимир Назаренко. В урочистій обстановці відбулося вручення Почесної Грамоти Асоціації Меморіальному музею “…за вагомий внесок в пропаганду наукової спадщини академіка О.В. Палладіна та історії біохімії в Україні, а також виховання учнівської і студентської молоді”.

Екскурсії до музею проводяться безкоштовно для всіх бажаючих щоденно з 9.00 до 18.00, крім суботи та неділі, та за заявками (з дозволу дирекції Інституту) у вихідні дні.

Ласкаво просимо до Меморіального музею Олександра Володимировича Палладіна!