Телефонний довідник(Оновлена версія за 2025р.)

ДО 100- РІЧЧЯ ІНСТИТУТУ БІОХІМІЇ ІМЕНІ О.В. ПАЛЛАДІНА  НАН УКРАЇНИ: КОРОТКО ПРО ІСТОРІЮ І ДОСЯГНЕННЯ

Цього року ми відзначаємо одночасно дві знаменні дати: 140 років від дня народження академіка Олександра Володимировича Палладіна — творця нашого Інституту та 100 років від часу офіційного заснування Інституту. Цілком зрозуміло, що не можна уявити академіка О.В. Палладіна окремо від Інституту, і навпаки, — уявити багаторічну історію Інституту біохімії, який зараз носить ім’я О.В. Палладіна, без свого засновника і директора впродовж 45! років.

За роки свого існування Інститут пройшов складний і нерідко важкий шлях — від невеликого колективу вчених-однодумців до потужної науково-дослідної установи із загальновизнаними школами і  вченими, які є експертами у відповідних галузях біології, вченими, які роблять усе для того, щоб біохімічні дослідження в Україні мали світовий  рівень.

А починалось все в далекому 1925 р. у Харкові, коли за ініціативи і безпосередньої участі професора (пізніше всесвітньо відомого академіка) Олександра Володимировича Палладіна на базі науково-дослідної кафедри Харківського Медичного інституту був заснований Український біохемічний інститут Народного Комісаріату освіти УРСР. Його офіційне відкриття відбулося 9 листопада 1925 р., а директором інституту від дня його заснування був призначений професор (в подальшому — академік) О. В. Палладін.

Проф.  О.В. Палладін. Харків, 1929.

У грудні 1931 р. Інститут був включений до складу Академії наук УРСР і переїхав з Харкова до Києва. Це був перший Інститут біохімії на теренах СРСР і один із перших науково-дослідних закладів України. Засновник Інституту — академік О. В. Палладін був його незмінним директором до лютого 1969 р. (Почесним директором він залишався до дня своєї смерті, 6 грудня 1972 р.). Надалі директорами Інституту були: академік АН УРСР В.О. Бєліцер (1969-1972), академік АН УРСР М.Ф. Гулий (1972-1977), академік АН УРСР В.К. Лішко (1977-1988), академік НАН України С.В. Комісаренко (1989-1992), чл.-кор. НАН України Г.В. Донченко (1993-1998). У травні 1998 р. після повернення із закордонного відрядження інститут знову очолив С.В. Комісаренко.

Штат інституту на час його відкриття складався з директора, двох наукових співробітників, дев’яти аспірантів, одного служника і рахівника. Наукові дослідження цього невеликого колективу були досить різноплановими, а за одержаними результатами — вельми плідними. Вони були спрямовані на розробку таких актуальних на той час питань теорії і практики динамічної і функціональної біохімії як біохімія харчування, зокрема біохімія гіпо- і авітамінозних станів організму; біохімічна статика і динаміка центральної і периферичної нервової системи; біохімія м’язової діяльності; біохімія і функціональні зміни внутрішньоклітинного проміжного обміну; біохімія залоз внутрішньої секреції та гормонів. Теоретично і практично важливі результати цих багаторічних досліджень стали основою перспективного наукового напряму — функціональної біохімії та її невід’ємної частини функціональної нейрохімії. Вони принесли славу українській школі функціональної біохімії і її засновникові Олександру Володимировичу Палладіну.

За п’ятирічний період співробітниками інституту було опубліковано понад 100 наукових статей, з них понад 30 — у знаних зарубіжних наукових журналах («Biochem. Zeitschrift», «Hoppe-Seiler’s Zeitschr. J. Physiol. Chemie», «Pflugers Archiv» тощо), 5 видань підручників з біохімії та монографій, понад 30 науково-популярних статей. Наукові співробітники і аспіранти інституту брали активну участь у роботі міжнародних, всесоюзних, всеукраїнських та інших наукових форумів, а також внутрішньоінститутських наукових конференцій і семінарів. Усього було зроблено понад 100 доповідей, у тому числі в Берліні, Бостоні, Гамбурзі, Ростоці, Франкфурті-на-Майні та інших містах світу. Завдяки цьому вже в ті роки Український біохемічний інститут НКО УРСР був широковідомий у державі та за її межами не тільки його новітніми досягненнями в галузі функціональної біохімії, але й тому, що він став дійсно авторитетним центром підготовки висококваліфікованих наукових кадрів, єдиним на той час осередком розроблення нових методів біохімічних досліджень, нової методології хімії живого. Вчені Інституту також активно пропагували досягнення науки як серед медичних працівників, так і серед широких верств населення.

У грудні 1931 року Український біохімічний інститут Народного Комісаріату освіти УРСР було переведено з Харкова до Києва і включено до складу Академії наук УРСР під назвою Інститут біохімії АН УРСР. Спочатку його співробітники працювали у приміщеннях різних установ, аж поки у 1935 році інститут не перебазувався до власного будинку по вулиці Леонтовича, 9, який і зараз є головним корпусом інституту.

Перше 10-річчя дослідницької роботи Інституту біохімії — це історія становлення і подальшого розвитку біохімічної науки в Україні. Аспіранти першого 5-річчя діяльності Інституту, як і ретельно відібрані з числа найбільш талановитих перші науковці, які поповнили кадровий склад у другому 5-річчі (Б. І. Гольдштейн, Г. Я. Городиська, М. Ф. Гулий, В. І. Дьомін, А. М. Кашпур, Б. М. Колдаєв, М. А. Коломійченко, К. І. Коткова, К. Г. Кратинова, О. Я. Рашба, Е. Т. Сорені, Б. Й. Хайкіна, Р. В. Чаговець, Л. С. Черкасова, С. Є. Епельбаум та ін.), згодом стали кандидатами і докторами наук, професорами, а деякі — дійсними членами і членами-кореспондентами академій наук, керівниками інститутів, науково-дослідних лабораторій, кафедр біохімії, вихователями наступних поколінь наукових кадрів, засновниками відомих нині наукових шкіл і просто талановитими дослідниками. Наслідування добрих традицій, заснованих на ранніх етапах розвитку Інституту, спостерігалось також і в питаннях поглибленого вивчення фундаментальних наукових напрямів і розвитку нових творчих ідей, методології і загальних принципів методичних підходів до вирішення конкретних експериментальних завдань, у поглядах на перспективу розвитку кожної з наукових проблем і біохімії в цілому. Ці традиції, які зберігаються і зараз, мали подальший успішний розвиток у творчому колективі Інституту впродовж усього 100-річного періоду його плідної роботи.

З початком війни у вересні 1941 р. Інститут було евакуйовано до Уфи, де на базі Башкирського санітарно-бактеріологічного та Українського психіатричного інститутів співробітники Інституту біохімії АН УРСР, яких не було призвано до лав Червоної Армії, продовжували роботу під керівництвом О.В. Палладіна. У той час зусилля колективу було сконцентровано на дослідженнях проблем біохімії зсідання крові, зокрема вивченню кровоспинної та прискорюючої загоєння ран дії аналогів вітаміну К — метилнафтохінону (вітаміну К3) і його водорозчинного препарату вікасолу. Було налагоджено розширене виробництво цих препаратів на Уфімському вітамінному заводі і широке використання їх у фронтових і тилових лікувальних установах. Важливо те, що і процеси заживлення, і процеси  регенерації ран при використанні «Вікасолу» значно прискорювались. Пізніше «Вікасол» став звичайним фармацевтичним препаратом, який широко використовували у терапевтичній, хірургічній і гінекологічній практиці.

Принципово важливим результатом створення аналога вітаміну К було відкриття можливості одержання синтетичних вітамінів, які з огляду на харчування і клініку мали значні переваги у порівнянні з природними сполуками.

Слід зазначити, що під час війни та відразу після війни в Інституті працювало багато відомих учених, яких війна примусила залишити свої наукові установи. Так, один із патріархів польської та світової біохімії академік Якуб Оскарович Парнас після окупації Польщі опинився в УРСР у Львові, а потім працював у нашому інституті в Уфі, поки не переїхав до Москви, де з 1944 по 1948 рік очолював Інститут біологічної та медичної хімії АМН СРСР.

В Інституті в різні роки працювало понад 20 членів різних академій наук. Серед них, крім вже названих, були: Е.Б. Бабський, Я.О.Парнас, І.Т. Сорені, А.М. Утевський, Г.В. Фольборт, Г.Х. Мацука, О.Г.Халмурадов, О.П.Демченко,  Г.В.Єльська, М.А.Тукало та багато інших. З цими прізвищами пов'язано важливі періоди (віхи) розвитку як нашого Інституту, так і вітчизняної і світової біохімії в цілому.

Вже у травні 1944 р., після звільнення Києва у листопаді 1943 р., співробітники Інституту повернулись (реевакуювались) до Києва у свій «рідний дім» по вулиці Леонтовича, 9. Сама будівля під час війни не постраждала, але вигляд її був жахливий, з розбитими вікнами і розграбованим начиненням (обладнанням). Науковий колектив за короткий період привів до ладу будинок і відновив дослідження в галузі динамічної та функціональної біохімії — традиційних для нього та української біохімії напрямів. Для більшої цілеспрямованості роботи в Інституті було створено наступні лабораторії: біохімії нервової тканини, біохімії м'язової тканини, біохімії окислювальних процесів, вітамінів, гормонів, ферментів (ензимів). З часом до досліджень у цих напрямах приєднались роботи в галузі біохімії протеїнів, біохімічної фармакології, біохімії нуклеїнових кислот, молекулярної імунології, біохімії ліпідів. Саме ці наукові напрями протягом багатьох післявоєнних десятиліть активно розвивались як в Інституті, так і в усій країні; зберігалась і їхня функціональна спрямованість, що одержало високу оцінку світової наукової громадськості. Так, у 1967 р. на І Міжнародному нейрохімічному конгресі у Страсбурзі О.В. Палладіна було визнано патріархом світової функціональної нейрохімії.

На прийомі мера м. Страсбург О.В.

Палладін виступає з відповіддю. Страсбург, 1967.

 

О.В. Палладін (в центрі, 1-й ряд) зі  співробітниками відділу біохімії нервової системи. Київ, 60-і роки.

Розширення проблематики Інституту біохімії, підвищення методичного і науково-технічного рівня досліджень спричинило перехід наукових досліджень від органно-клітинного до клітинно-субклітинного і суборганоїдного, а пізніше — й до молекулярного рівнів. На цьому етапі особливу увагу було приділено й дослідженню прижиттєвого оновлення протеїнів, нуклеїнових кислот, вітамінів та інших метаболітів в онтогенезі, а також за різних патологічних станів організму за допомогою «мічених атомів». В останні роки до них додалися дослідження сигнальних механізмів передачі інформації і регуляції обміну окремих молекулярних систем у клітинах, які проводяться з використанням «культури клітин».

Особливо слід підкреслити, що наші попередники і теперішні співробітники доклали багато зусиль для того, щоб створений 100 років тому Інститут біохімії перетворився у міцний, відомий всьому світові науковий центр.

Делегація біохіміків США в Інституті біохімії АН УРСР.

У першому ряду зліва направо: А.Корнберг, О.В. Палладін, Г. Картер, Р. Блок, А.Ленінджер; у другому ряду: В.З. Горкін, Д.Л. Фердман, Я.В.Бєлік, В.А.Бєліцер. Київ, 1960.

Учасники міжнародної школи-семінару ФЕБТ "Сучасні методи молекулярної імунології" на базі Інституту біохімії ім. О.В.Палладіна НАН України у вересні-жовтні 2003 р. 1-й ряд зліва направо сидять лектори: проф. С.В. Комісаренко, Україна; Майкл Села (Michael Sela), Ізраїль; Клаус Раєвський (Klaus Rajewski), США; Улф Хелман (Ulf Hellman), Швеція; д-р Полін Рад (Pauline Rudd), Великобританія; проф. О.І. Корнелюк, Україна; проф. Раймонд Мерно (Raimond Mernaugh), США. Київ, 2003.

Директор Інституту, акад. НАН України Сергій Комісаренко знайомить лауреата Нобелівської премії Аарона Чехановера (Ізраїль) з експозицією Меморіального музею О.В. Палладіна ІБХ. Київ, 2008

Лауреат Нобелівської премії Жан-Марі Лен (Франція) обговорює із Сергієм Комісаренком результати експериментів. ІБХ, Київ, 2009.

Директор Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна, академік Сергій Комісаренко і професор Хуанмінг Янг, президент найбільшого в світі центру з дослідження геномів - Пекінського інституту геноміки (BGI-China), члена Академії наук КНР та НАН США, підписують Договір про співробітництво. Київ, 2014.

Візит до Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна лауреата Нобелівської премії 2001 р. в галузі фізіології і/або медицини сера Пола НЕРСА (Британія). Директор Інституту, акад. НАН України Сергій Комісаренко спочатку ознайомив гостя з роботою ІБХ в загальних рисах. Київ, 2025.

Нобелівський лауреат сер Пол Нерс знайомиться з роботою відділу структури і функції білка (фото в лабораторії,  справа – зав. відділу,  д.б.н. В.О. Чернишенко). Київ, 2025.

І відбувалось це завдяки багаторічним дослідженням і передаванню досвіду від покоління до покоління, що дало можливість створити традиції і наукові школи у певних напрямах біохімічної науки. Так, можна назвати вже сформовані або ті, що формуються наукові школи та їхніх засновників: біохімія нервової системи (нейрохімія) — О.В. Палладін, В.К. Лішко, Н.Г. Гіммельрейх, Т.О. Борисова; біохімія м'язів — Д.Л. Фердман, М.Д. Курський, С.О. Костерін; біохімія вітамінів і коензимів — О.В. Палладін, С.І. Винокуров, Р.В. Чаговець, В.П. Вендт, О.Г. Халмурадов, Г.В. Донченко, М.М. Великий; регуляція метаболізму, біосинтез протеїнів і ліпідів — М.Ф.Гулий, Д.О. Мельничук, Н.М. Гула, Г.В. Косякова; структури і функції білка (протеїнів) — В.О. Бєліцер, Т.В. Варецька, Е.В. Луговськой, В.О. Чернишенко; хімія і біохімія ферментів (ензимів) — О.С. Циперович, С.О. Кудінов; Т.В. Гриненко, А.О. Тихомиров; молекулярна імунологія (біохімія імунітету) — С.В. Комісаренко, М.В. Скок, Д.В. Колибо тощо.

Від часу заснування Інституту біохімії і дотепер його співробітники беруть активну участь у підготовці наукової молоді: від навчання шкільної і студентської молоді до спеціалістів вищої кваліфікації — кандидатів / докторів філософії та докторів наук.

Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України є базовою установою науково- навчальної структури — ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ (Реєстраційний номер ЗВО (ВСП ЗВО) у ЄДЕБО 3550); має ліцензію МОН України на провадження освітньої діяльності на третьому освітньо-науковому рівні за спеціальністю 091 — біологія та біохімія з ліцензійним обсягом 15 осіб. Отже, ІБХ проводить підготовку докторів філософії третього освітньо-наукового рівня. Відповідальною за реалізацію освітньої діяльності є Випускова кафедра «Біологія» ІБХ, до складу якої входять наукові співробітники Інституту, які викладають дисципліни освітньо-наукової програми (ОП). Гарантом освітньо-наукової програми Біологія та біохімія третього освітньо-наукового рівня вищої освіти і підготовки докторів філософії зі спеціальності 091 Біологія та біохімія Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України призначено д.б.н. В.О. Чернишенка (Наказ № 41-а від 05.11.2024 р.).

Для координації роботи з науковою молоддю при Вченій раді працює постійно діюча комісія (голова — заст. директора з наукової роботи, акад, НАН України С.О. Костерін) та Рада молодих вчених Інституту (голова ради — к.б.н. Т.А. Яценко).

Заступник директора з наукової роботи, акад. НАН України С.О.Костерін знайомить студентів кафедри біофізики Київського національного університету імені Тараса Шевченка  (КНУ) з науковою роботою Інституту біохімії, Київ, 2024.

Проф. Д.В. Колибо в лабораторії імунобіології зі своїми учнями. Київ, 2015.

Співробітник інституту ознайомлює студентів кафедри біофізики КНУ з експериментальною роботою, Київ, 2024.

На базі Інституту з 1998 р.- регулярно працює науковий  семінар «Актуальні проблеми сучасної біохімії», на якому розглядаються також актуальні питання молекулярної біології, біофізики та найважливіших суміжних наукових проблем, апробуються кандидатські та докторські дисертації; з 2023 р. в Інституті успішно працює щомісячний Міждисциплінарний загальноакадемічний семінар у галузі природничих наук «Актуальні питання фізико-хімічної та математичної біології» (керівник обох семінарів — акад. НАН України С.О. Костерін).

 З метою подальшого пошуку, підтримки та навчання обдарованої і талановитої учнівської молоді, виховання майбутніх наукових кадрів та в плані виконання Постанови Президії НАН України № 11 від 21.01.2004 р. «Про допомогу установ НАН України Київському територіальному відділенню Малої академії наук України (Київській МАН «Дослідник») в Інституті працює Університет юних біохіміків з Лекторієм “Передові рубежі біології” (ректор — академік НАН України С.В. Комісаренко, куратор — к.б.н. В.І. Назаренко).

На базі Інституту працює Українське біохімічне товариство, яке є рівноправним членом Федерації Європейських Біохімічних Товариств (FEBS) та Міжнародного союзу Біохіміків та Молекулярних Біологів (IUBMB), а також Українська Асоціація з біобезпеки.

Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України є членом Асоціації з регіональної кооперації зі здоров’я, науки та технологій (RЕCOOP HST), яка об'єднує кілька інститутів Західної та Східної Європи з метою накопичення інноваційних біотехнологій на регіональному рівні та виходу на глобальний ринок. Інститут включено до складу Дослідницького центру Асоціації (Cedars-Sinai Medical Center — RЕCOOP HST Research Association).

Інститут видає два наукові часописи — «Український біохімічний журнал», який було засновано О.В. Палладіним у 1926 році під назвою «Наукові записки українського біохемічного інституту» (тепер має назву “Ukrainian Biochemical Journal”), а також з 2008 року — журнал «Біотехнологія» (тепер — “Biotechnologia Acta”). Головний редактор обох часописів — С.В. Комісаренко. Обидва журнали тепер видаються англійською мовою.

Одним із найстаріших підрозділів інституту є наукова бібліотека, яка працює з 1925 року. Бібліотека має унікальний та досить великий фонд вітчизняної і зарубіжної періодики, монографій, довідкової літератури з біохімії і низки суміжних наук — фізіології, молекулярної біології, біофізики, медицини, імунології, фармакології, а також численних енциклопедичних видань. Наукова бібліотека бере активну участь у популяризації науки і наукових досягнень ІБХ; вона є координатором роботи з питань наукометрії.

При Інституті біохімії працює Меморіальний музей О. В. Палладіна, який створено у 1973 p. згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР. Експонати музею висвітлюють життєвий шлях, наукову, науково-організаційну, педагогічну і громадську діяльність засновника інституту — Олександра Володимировича Палладіна та відомої у світі української школи функціональної біохімії. Як філія Державного музею історії м. Києва Меморіальний музей О.В. Палладіна фактично є центром вивчення і пропаганди історії біохімічної науки в Україні; він залучений (10-03-2017) до проекту «Музейний портал». На його ресурсі всі бажаючі можуть здійснити унікальний віртуальний тур Меморіальним музеєм О.В. Палладіна: http://museum-portal.com/ua/ museum/memorial-museum-of-ovpalladin.

За 100 років своєї історії Інститут зробив значний внесок у скарбницю досягнень світової біохімічної науки.

Національним надбанням стали доробки наукових шкіл видатних учених, фундаторів найважливіших напрямів біохімії — акад. АН СССР та УРСР  О.В. Палладіна, чл.-кор. АН СРСР та УРСР Д.Л. Фердмана, акад. АН УРСР Р.В. Чаговця, акад АН УРСР М.Ф. Гулого, акад. АН УРСР В.О. Бєліцера, акад. НАН України С.В. Комісаренка та багатьох інших.

 О.В. Палладін                                    Д.Л. Фердман                                  М.Ф. Гулий                                    Р.В. Чаговець                                   В.О. Бєліцер

Починаючи з ХХІ ст., Інститут одержав низку важливих фундаментальних результатів, якими може пишатися не лише наша наукова установа, а саме:

  • Вперше знайдено нікотинові ацетилхолінові рецептори (нАХР) на В-лімфоцитах; визначено їхній субодиничний склад і функції. Виявлені нАХР в мітохондріях і з’ясовано їхню роль в регуляції мітохондрійного шляху апоптозу. Визначено роль запалення як головного чинника розвитку симптомів хвороби Альцгеймера та внесок антитіл проти α7 субтипу нАХР в патогенезі цього захворювання.
  • Встановлено нові аспекти у функціонуванні В-субодиницi та транспортного домену дифтерійного токсину, а також його рецептору HB-EGF, отримано рекомбiнантнi антитiла до дослiджуваних антигенiв та розроблено важливi iмунодiагностичнi тести.
  • Виявлено структурну перебудову у суперспіральному регіоні молекули фібриногену, яка відбувається при переході фібриногену у фібрин з утворенням сайту, що функціонує на стадії латеральної асоціації протофібрил. Проти цього сайту фібрину отримано моноклональне антитіло, яке в імуноферментному аналізі дозволяє кількісно визначати концентрацію головного маркеру загрози тромбоутворення — розчинного фібрину.
  • Встановлено структурно-функціональну будову молекули плазміногену. Домени некаталітичної частини молекули плазміногену/плазміну залучаються до регуляції всіх стадій фібринолітичного процесу; плазміноген — плазмінова система інгібує агрегацію тромбоцитів і бере участь в утворенні на їхній поверхні ангіостатинів. Вона регулює процес тромбоутворення та залучається до репарації тканин за участі тромбоцитів.
  • Вперше встановлено регуляторну роль адаптерного протеїну Ruk/CIN85 у посиленні малігнізації пухлинних клітин епітеліального походження та розвитку ознак ракових стовбурових клітин, що дозволяє вважати його прогностичним маркером пухлинного процесу і потенційною мішенню для розробки фармакологічних препаратів скерованої дії.
  • Відкрито біологічно активні ліпіди — N-ацилметаноламіни і вперше продемонстровано їхню мембранотропну та антиоксидантну дію, а також адаптогенні, захисні і ендоканабіотичні властивості.
  • Встановлено провідну роль вітаміну D3 та нітрогенвмісних бісфосфонатів у активації процесу ремоделювання кісткової тканини за участю регуляторних протеїнів остеоцитокінової системи RANK-RANKL-OPG (рецептор, ліганд рецептора транскрипційного ядерного фактора NF-kB та остеопротегерин) у нормі та за найбільш поширеного захворювання скелету — остеопорозу.
  • Одержано нові докази існування некоензимних механізмів участі тіаміну у життєдіяльності зокрема нервових клітин, які підтверджують розроблену раніше оригінальну гіпотезу стосовно молекулярних механізмів нейротропної дії тіаміну, що базується на уявленні про спряження ключових ланок обміну тіаміну із функціонуванням нервових клітин, зокрема із обміном ацетилхоліну, і участь певних нейроспецифічних протеїнів в реалізації цих процесів.
  • За патологічних станів, які супроводжуються збільшенням транспортер-залежного вивільнення глутамату, показана можливість нейропротекції (а саме зменшення цього вивільнення) завдяки зниженню вмісту мембранного холестеролу у нервових терміналях головного мозку. Довготривалим наслідком гіпоксії раннього віку є підвищення позаклітинного рівня гальмівного нейромедіатору — гама-аміномасляної кислоти, яке обумовлене стимуляцією її спонтанного вивільнення і уповільненням транспортер-залежного видалення з позаклітинного середовища.
  • Встановлено, що гіперпродукція альдегідів в організмі завдяки активації аміноксидаз і, суттєвого посилення ПОЛ, моносахаридного стресу, при надходженні екзогенних альдегідів веде до суттєвого посилення відповідних постсинтетичних модифікацій протеїнів. Активація ензимів семікарбазидчутливої- (SSАO) та лізиламіноксиази (LOX) є маркером кардіо- та онко- патології. Пропонується послаблення карбонільного стану шляхом зв’язування альдегідів та інгібування аміноксидаз.
  • Досліджено біохімічні механізми спряження збудження і скорочення в гладеньком’язових клітинах міометрія. Такі дослідження є перспективними для створення ліків нового (супрамолекулярного) покоління, здатних корегувати активність транспортних і скоротливих білків гладеньких м’язів у разі тяжких патологій.

За 100 років існування Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна дуже важко точно оцінити економічний, соціальний і науковий ефект від його діяльності, але з впевненістю можна стверджувати, що внесок наших учених у медичну практику і народне господарство країни загалом надзвичайно вагомий.

За цей період співробітниками Інституту одержано понад 400 авторських свідоцтв і патентів, отримано низку принципово нових результатів, які сприяють створенню нових біотехнологій, способів хімічної модифікації біологічно активних речовин, розробці тестів для вдосконалення діагностики і лікування різних захворювань. Серед них особливої уваги заслуговують, зокрема: засіб зупинення кровотечі та прискорення загоєння ран «Вікасол»; білкові кровозамінники (БК-8) та білкові препарати системи зсідання крові (фактори VІІІ і ІХ); протипухлинний препарат «Мебіфон»; антиалкогольний препарат «МЕДИХРОНАЛ»; вітамінно-мінеральні комплекси з вітаміном D3 для лікування остеопорозу і кісткової системи в цілому: «Відеїн», «Кальмівід», «Мебівід», «Вітамін D3-E білковий комплекс» (унікальний лікувально-профілактичний препарат вітаміну D3); препарат для підвищення життєстійкості організму «Метовітан» тощо. А також тест-системи для діагностики загрози тромбоутворення, імунодіагностичні тест-системи для скринінгу протидифтерійного імунітету та захворювання на туберкульоз, набори високоефективних добавок до кормів сільськогосподарських тварин тощо. Одержано низку принципово нових результатів, що сприяють створенню сучасних біотехнологій, зокрема нанобіотехнологій, розробленню аналітичних приладів нового покоління біосенсорів, способів хімічної модифікації біологічно активних речовин природного походження, розробленню тестів для вдосконалення діагностики і лікування різних захворювань людини.

За останні роки в рамках цільової науково-технічної програми оборонних досліджень НАН України в інституті розроблено нові фармакотерапевтичні засоби для корекції посттравматичного стресового розладу: Альфакогнітин — засіб для покращення когнітивних функцій у людини та «Нормансе» (NORMANSE) — препарат для усунення нейрозапалення та відновлення цілісності гематоенцефалічного бар’єру, а також низка високоефективних кровоспинних і ранозагоювальних засобів, таких як Карбогемостат, Колматек тощо. Створено унікальну колекцію гібридом — продуцентів моноклональних антитіл для діагностики системи гемостазу, туберкульозу, діабету, кашлюка та деяких інших захворювань. Науковий об’єкт Інституту біохімії імені О.В. Палладіна НАН України «Колекція рекомбінантних антитіл людини та гібридом-продуцентів моноклональних антитіл» становить національне надбання (Розпорядження КМУ від 28 січня 2015 р. № 59-р), науковий керівник — чл.-кор. НАН України Д.В. Колибо. Колекція має винятково важливе значення для подальшого розвитку фундаментальних і прикладних напрямів біології та медицини, а також відкриває широкі можливості для розвитку біотехнології антитіл не лише в Інституті біохімії, а й в інших наукових установах України.

З метою більш ефективного впровадження у виробництво практичних розробок учених Інституту біохімії та на виконання Розпорядження № 293 Президії НАН України «Про участь наукових установ НАН України у створенні господарських товариств з метою використання об’єктів права інтелектуальної власності» при Інституті біохімії було створено ТОВ «КОЛМАТЕК» із правом використання інтелектуальної власності Інституту на умовах невиключної ліцензії, згідно ліцензійного договору від 28 березня 2025 року. Основною причиною створення ТОВ «КОЛМАТЕК» було впровадження у виробництво розробок Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна, зокрема кровоспинних ранозагоювальних модифікованих колагенових матриць Колматек та інших кровоспинних та ранозагоювальних засобів. Також завданнями Колматеку є залучення інвестицій (зокрема грантових коштів) для пришвидшення виводу на ринок розробок Інституту. З подібною метою Інститут біохімії став базовою установою біомедичного кластеру НАН України для запровадження стратегії використання найбільш сучасних досягнень світової медико-біологічної науки, найбільш передових методів, технологій та устаткування; для підготовки відповідних кадрів та широкої співпраці з найбільш передовими світовими центрами науки і технологій, використовуючи існуючу зараз підтримку світового наукового та технологічного професійного співтовариства.

Отже, Інститут зберігає в академічній природничій науці кращі традиції, започатковані корифеями вітчизняної біохімії — академіком О.В. Палладіним і його найближчими послідовниками, які заклали основи розвитку науки біохімії в новому ХХІ сторіччі. Сьогодні Інститут біохімії, розвивається, розширює свою науково-технічну базу і є загальновизнаним лідером у своїй галузі. Одним з головних акцентів в його роботі зроблено на постійне омолодження наукових кадрів, на підготовку молодої наукової зміни.

За значний внесок у розвиток фундаментальних біохімічних досліджень, підготовку наукових кадрів, розробку низки технологій одержання нових лікарських препаратів і біологічно активних речовин, а також тестів для вдосконалення діагностики і лікування різних захворювань багатьох співробітників Інституту було відзначено державними нагородами. Так, в свій час звання Героя соціалістичної праці отримав академік О.В. Палладін, Героя України — академік НАНУ М.Ф. Гулий, орден «Свобода» — академік НАНУ С.В. Комісаренко. Співробітниками Інституту одержано 18 Державних премій СРСР та УРСР/України та багато академічних відзнак і  премій, зокрема, «за видатні досягнення у галузі молекулярної імунології» академіку НАН України С. В. Комісаренку присуджено найвищу нагороду НАН України – Золоту медаль імені В. І. Вернадського;  24 співробітники Інституту одержали премію ім. О.В. Палладіна НАН України;  3 –премію ім. І.І. Мечникова НАН України; 3 – премію ім.  О.О. Богомольця НАН України; 3 – премію ім. академіка П.Г. Костюка НАН України.

Почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки УРСР/України» присвоєно 10-ти  вченим Інституту тощо.

Завершуючи розповідь про Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України, слід наголосити, що Інститут достойно витримав випробування часом, пройшов складний шлях — від невеликого колективу вчених — однодумців до потужної науково-дослідної установи із загальновизнаними школами, які робили і роблять все для того, щоб дослідження біохімічної науки в Україні мали високий світовий рівень. Зараз дослідження в Інституті проводяться у 10 наукових відділах за такими основними напрямами:

  • Дослідження структури, фізико-хімічних властивостей і біологічних функцій складних білкових та надмолекулярних систем.
  • Вивчення молекулярної організації метаболічних процесів та механізмів їх регуляції біологічно активними речовинами.
  • Розробка біотехнологій та нанобіотехнологій для медицини, сільського господарства, екології та промисловості.

Так, зокрема:

  • Дослідження відділу молекулярної імунології демонструють, як фундаментальна наука відповідає на виклики часу — пандемію COVID-19 і наслідки війни, розробляючи нові підходи до терапії посттравматичних станів і для загоєння ран.
  • Відділ біохімії м’язів розкриває молекулярні механізми регуляції іонного транспорту та роль каліксаренів у контрольованому впливі на скоротливу активність гладеньких м’язів, поєднуючи біохімію з математичним моделюванням.
  • Відділ структури і функції білка продовжує традиції вивчення гемостазу, розробляючи діагностичні тести та прототипи антитромботичних засобів нового покоління.
  • Відділ сигнальних механізмів клітин показує, як зміна масштабу — від окремих протеїнів до мережевої організації сигнальних систем — відкриває нові підходи до розуміння онкогенезу й клітинної пластичності.
  • Вагомий внесок у розвиток молекулярної вітамінології зроблено у відділі біохімії вітамінів і коензимів, де досліджуються нейротропна дія вітамінів B₁, B₃, D₃ і їх похідних, що мають потенціал у профілактиці нейродегенеративних розладів.
  • Відділ нейрохімії, що веде свій початок від 1925 року, сформував уявлення про хімічну топографію нервової системи, механізми нейромедіаторної передачі та молекулярні основи дії нейроактивних сполук — від класичних досліджень до сучасних експериментів у космічній біології.
  • Історія відділу біохімії ліпідів — це шлях від перших гіпотез до відкриття нового класу сполук, N-ацилетаноламінів, які відіграють ключову роль у регуляції фізіологічних і патологічних процесів, відкриваючи можливості створення лікарських засобів для терапії широкого спектра хвороб.
  • Робота відділу хімії та біохімії ферментів спрямована на розкриття багатогранних функцій протеїнів плазміноген/плазміну в гомеостазі, запаленні, онкогенезі, регенерації та судинній біології, що має пряме значення для розробки персоналізованих медичних підходів.
  • У відділі молекулярної біології вивчаються молекулярні механізми росту гліом, роль гіпоксії та ендоплазматичного стресу в регуляції експресії генів, що сприяє розумінню патогенезу найагресивніших пухлин мозку.
  • Відділ науково-інформаційних та інноваційних досліджень в рамках дослідження історії науки проводить системний аналіз досягнень Нобелівських лауреатів, показуючи, як великі наукові відкриття формують напрями розвитку сучасних медико-біологічних наук, або наук про життя.

Сьогодні, як і сто років тому, біохімія залишається наукою про життя — у найглибшому сенсі цього слова. Вона відкриває механізми, що забезпечують здоров’я, стійкість і адаптацію, допомагає людині зрозуміти себе і світ, у якому вона живе.

Попереду — нові виклики, нові технології, і, безперечно, нові відкриття. Але незмінним залишається головне — віра в силу наукової думки і в покликанні служити людям. Саме це єднає минуле, сучасне і майбутнє завжди молодого столітнього Інституту біохімії імені О.В. Палладіна Національної Академії наук України.

Запис розповіді директора Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України, академіка НАН та НАМН України С.В. Комісаренка зроблено завідувачкою відділу науково-інформаційних та інноваційних досліджень, к.б.н. В.М. Даниловою у жовтні 2025 року.