Шановні колеги!
Маю честь звернутися до всіх до вас з привітанням і повідомленням про те, що 13–17 вересня 2010 р. у м. Одеса на базі Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова Національна академія наук України (НАНУ), Українське біохімічне товариство (УБТ), Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна НАНУ, Одеський національний університет
ім. І. І. Мечникова за підтримки Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України, Академії медичних наук України та Федерації європейських біохімічних товариств (FEBS) проводять черговий Х Український біохімічний з’їзд (УБЗ). Цей ювілейний з’їзд присвячено пам’яті видатного вітчизняного вченого і громадського діяча, фундатора української біохімічної школи і родоначальника сучасної нейрохімії як науки, засновника УБТ та Українського біохімічного журналу академіка Олександра Володимировича Палладіна, 125-річчя від дня народження якого наукова громадськість України відзначатиме 9 вересня 2010 р.
Х з’їзд УБТ має на меті ознайомити широке коло біохіміків,спеціалістів у галузі молекулярної і клітинної біології, біотехнології та інших фахівців, які працюють у суміжних галузях науки, освіти, медицини, сільського господарства або промисловості, з досягненнями сучасної світової біохімії і молекулярної біології; зі здобутками і досягненнями вчених України; сформувати основні завдання і наукові напрями на найближчі роки; активізувати якісну підготовку молодих науковців; покращити роботу регіональних відділень та центрального апарату УБТ.
Наше завдання полягає в тому, щоб бути на рівні сучасної науки, підтримати її прогрес та зробити достойний внесок у розвиток біохімії і молекулярної біології, а також використати здобутки світової науки на благо народу України.
Від імені Президії Українського біохімічного товариства запрошую всіх вас до участі у роботі ювілейного Х-го біохімічного з’їзду.
Зі щирою повагою
Президент Українського
біохімічного товариства,
академік НАН України Сергій Комісаренко
Загальна інформація
Реєстрація учасників з’їзду, церемонії урочистого відкриття та закриття з’їзду, пленарні доповіді, секційні засідання (4-5 секцій паралельно),стендові повідомлення, круглі столи, а також розташування спонсорів та кава-брейки відбудуться в корпусі Гуманітарних факультетів ОНУ за адресою :м. Одеса, Французький бульвар 24/26.
Важливі дати:
15 травня 2010 р.– останній строк реєстрації для участі у з’їзді та подання рефератів усних і стендових доповідей для публікації у матеріалах з’їзду продовжено.
30 червня 2010 р. – останній строк сплати організаційних внесків.
13 вересня 2010 р. – день заїзду учасників і відкриття Х Українського біохімічного з’їзду, яке включатиме урочисту церемонію, пленарні лекції та концерт.
17 вересня 2010 р. – останній день роботи з’їзду і роз’їзд учасників.
Реєстраційну форму (анкету учасника з’їзду) та тези доповідей необхідно надіслати до 30 квітня 2010 р. обов’язково через вебсайт з’їзду та/або на електронну адресу: Данилович Ганні Вікторівні
Організаційний внесок (включаючи друкування тез) для учасників з’їзду становитиме 500 грн., для молодих вчених до 35 років - 250 грн., для аспірантів і студентів - 150 грн. Оплата лише друкування тез - 100 грн.
Усі грошові перекази необхідно зробити до 30 червня 2010 р. на рахунок Всеукраїнської громадської організації «Українське біохімічне товариство», код 26111530, рахунок № 260083011627, АТ Банк «Національні інвестиції» м. Києва, МФО 300498 та повідомити про це в секретаріат з’їзду: Черниш Ірині Юріївні
При переказі обов’язково вказати дату оплати, прізвище, ім’я та по батькові, назву та адресу установи, в якій працюють автори, а також призначення оплати (оргвнесок чи друкування тез).
Тези будуть опубліковані у спеціальному випуску Українського біохімічного журналу.
Програмний комітет
Єльська Г.В., академік НАН України – голова
Костерін С.О., член-кор. НАН України - заст. голови
Блюм Я.Б., академік НАН України
Корнелюк О.І., член-кор. НАНУ
Сибірний А.А., член-кор. НАН України
Стойка Р.С., член-кор. НАН України
Тукало М.А., член-кор. НАН України
Губський Ю.І., член-кор. АМН України
Варбанець Л.Д., професор
Великий М.М., професор
Дробот Л.Б., професор
Кульчицький О.К., професор
Лущак В.І., професор
Матишевська О.П., професор – секретар
Остапченко Л.І., професор
Перський Є.Є., професор
Штеменко Н.І., професор
Наукова програма
Наукова програма з’їзду передбачає пленарні лекції, усні наукові доповіді та стендові повідомлення на тематичних секціях. Планується також організувати дискусії «за круглим столом» із найактуальніших проблем сучасної біохімії, молекулярної біології та біотехнології.
Основні секції роботи з’їзду:
1 секція – Структура, властивості та функції біологічних макромолекул і надмолекулярних комплексів (куратори: Ганна Валентинівна Єльська, Олександр Іванович Корнелюк, Сергій Олексійович Костерін, Тетяна Вікторівна Гриненко );
2 секція – Регуляція метаболічних процесів та клітинних функцій (куратори: Ростислав Степанович Стойка, Людмила Борисівна Дробот, Ольга Павлівна Матишевська);
3 секція – Медична біохімія (куратори: Надія Максимівна Гула, Микола Миколайович Великий, Юрій Іванович Губський, Олег Костянтинович Кульчицький, Олексій Степанович Микоша);
4 секція – Біотехнологія. Біобезпека. Біозахист (куратори: Ярослав Борисович Блюм, Андрій Андрійович Сибірний, Михайло Арсентійович Тукало, Людмила Дмитрівна Варбанець);
5 секція – Викладання біохімії, молекулярної біології та біотехнології. Шляхи вдосконалення фахової підготовки молодих вчених (куратори: Зіновій Дмитрович Воробець, Володимир Іванович Лущак, Людмила Іванівна Остапченко, Євген Єфраїмович Перський, Андрій Володимирович Сиволоб, Наталія Іванівна Штеменко).
Вимоги до оформлення
Тези мають бути надруковані українською, російською або англійською мовами на одній сторінці формату А4 розміром 21x14 см у Microsoft Word 2002-2003, з одним інтервалом між рядками:
- переноси у словах не дозволяються;
- назва тез – великими літерами в центрі, шрифт Times New Roman (T.N.R.), жирний, 12 пт;
- прізвище та ініціали авторів (прохання звернути увагу на написання прізвищ та ініціалів згідно з нормами правопису тієї мови, якою подано тези) – в центрі під назвою шрифтом T.N.R., 12 пт; прізвище доповідача підкреслити;
- офіційна назва установи, місто, країна – в центрі, шрифт T.N.R., звичайний, 12 пт, курсив;
- під назвою установи – e-mail доповідача;
- під текстом тез обов’язково зазначити номер і назву секції.
Основний текст набирається через рядок після назви установи (шрифт T.N.R., звичайний, 12 пт; абзаци – 1 см (5 знаків).
Фотографії, рисунки, таблиці та список літератури до тез не включати!
У тексті тез має бути коротко визначена мета роботи, об’єм експериментів, одержані результати і висновки. Всі абревіатури обов’язково слід розшифрувати. Вірогідність статистичних даних необхідно ретельно перевірити. Грецькі та інші символи бажано не використовувати. Текст тез має бути без синтаксичних і орфографічних помилок, виправлень та помарок. За вірогідність наведених даних та наявність у тезах помилок повністю відповідають автори.
Тези надсилають обов’язково через вебсайт з’їзду та/або на електронну адресу:
Тези, оформлені без дотримання вищезазначених вимог, оргкомітет розглядати і повертати не буде. Програмний комітет на підставі рецензування залишає за собою право відхилити роботи, які не відповідають сучасному рівню біохімічної науки.
Зразок
ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ СПЕЦИФІЧНИХ ІНГІБІТОРІВ ПОЛІМЕРИЗАЦІЇ, ЩО МІСТЯТЬ D ДОМЕНИ, НА ПРОЦЕС САМОСКЛАДАННЯ ФІБРИНУ
ПЛАТОНОВА Т. М., ЧЕРНИШЕНКО Т. М., СОКОЛОВСЬКА Л. І.
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail:...........
1 секція - Структура, властивості та функції біологічних макромолекул і надмолекулярних комплексів.
Сторінки історії
Володимир Олександрович Палладін був видатною людиною одночасно у багатьох вимірах: учений, організатор науки, педагог, громадський та державний діяч, але головною справою його життя була організація і розбудова Інституту біохімії.
Не можна уявити академіка О.В. Палладіна окремо від Інституту, і навпаки, - уявити багаторічну історію Інституту біохімії, який зараз носить ім'я О.В. Палладіна, без його засновника і директора впродовж 45 років. Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна було засновано 9 листопада 1925 р. з ініціативи і за безпосередньою участю тоді ще професора Олександра Володимировича Палладіна як Український біохемічний інститут Народного Комісаріату освіти УРСР. Директором його від дня заснування до лютого 1969 р. був О.В. Палладін, а потім його було призначено Почесним директором, яким він і залишався до дня своєї смерті 6 грудня 1972 р. Постановою Ради Міністрів УРСР від 29 січня 1973 р. “Про увічнення пам'яті академіка О.В. Палладіна” Інституту біохімії АН УРСР було присвоєно його ім'я та засновано щорічну премію Академії наук УРСР імені О.В. Палладіна за видатні наукові праці в галузі біохімії.
В Інституті біохімії існує меморіальний музей акад. О.В. Палладіна, де зібрано великий документальний матеріал про міжнародні творчі зв'язки Олександра Володимировича, його багатогранну плідну науково-організаційну, педагогічну, державну й громадську діяльність, про досягнення його учнів та сьогодення флагмана української біохімічної науки в нашій державі – Інституту біохімії імені О.В. Палладіна НАН України. На будівлі Інституту встановлено меморіальну дошку з його барельєфом.
Олександр Володимирович Палладін народився 10 вересня 1885 р. в Москві у родині видатного фізіолога та біохіміка рослин Володимира Івановича Палладіна, професора Харківського, а потім Варшавського і Петербурзького університетів, майбутнього академіка Російської академії наук. У 1903 р. Олександр Палладін вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Петербурзького університету. Ще під час навчання ним було виконано перші дві наукові роботи під керівництвом видатних фізіологів - І.П. Павлова і М.Є. Введенського, - присвячені фізіології нервової системи, одна з яких була відзначена золотою медаллю Петербурзького університету. В подальшому Олександр Володимирович для своєї майбутньої наукової діяльності обрав одну з найсучасніших і перспективних галузей фізіології тварин, яка щойно зароджувалася, – фізіологічну хімію, яка згодом стала називатися біологічною хімією. Упродовж 1909-1913 р. він неодноразово мав відрядження до Німеччини для удосконалення в галузі фізіологічної хімії й фізіології в лабораторіях міст Гейдельберга (лабораторія Альбрехта Косселя - у майбутньому лауреата Нобелівської премії за 1910 р.), а також Тюбінгена та Гессена. Результати наукових досліджень, виконаних О.В. Палладіним у 1913 – 1916 рр. у Петербурзі, було узагальнено в його монографії “Исследования над образованием и выделением креатина у животных", за яку в 1917 р. в Петербурзькому університеті йому було присуджено вчену ступінь магістра фізіології та порівняльної анатомії; згодом він стає доцентом. З 1916 до 1931 рр. О.В. Палладін працює у Харкові, де його було обрано професором кафедри фізіології Новоолександрійського інституту сільського господарства й лісівництва, а у 1917-1921 рр. читає курс лекцій з біохімії у Харківському університеті. У 1921 р. його обрано професором й завідувачем кафедри фізіологічної хімії Харківського медичного інституту, де він організував також науково-дослідницьку кафедру біохімії і де розгорнув інтенсивну роботу з біохімії вітамінів, вивчення обміну речовин у нервовій тканині та у м'язах. З ініціативи О.В. Палладіна на основі цієї кафедри у 1925 р. було створено Український біохемічний інститут Народного комісаріату освіти Української РСР. У грудні 1931 р. О.В. Палладіна разом із співробітниками Інституту було переведено з Харкова до Києва і інститут включено до складу Академії наук УРСР під назвою Інститут біохімії АН УРСР, який з 1935 р. працює у спеціально для нього побудованому приміщенні за адресою – вулиця Леонтовича 9.
У Харкові О.В. Палладіним в 1926 р. було засновано перший в колишньому СРСР біохімічний журнал – “Наукові записки Українського біохемічного інституту” (тепер – Український біохімічний журнал), головним редактором якого він був до 1972 р. У 1928 р. – ним створено наукове об'єднання – Українське фізіологічне товариство. У 1955 р. його обирають головою Всесоюзного товариства фізіологів, біохіміків і фармакологів, а після фахового поділу цього товариства (1958 р.) він очолив Українське біохімічне товариство і до кінця життя залишався його головою, а з 1964 р. очолював Всесоюзне біохімічне товариство.
Перші роботи О.В. Палладіна, які було присвячено вивченню обміну креатину, в наступному привели його до дослідження проблеми біохімії м'язів. В цих роботах було показано, що під впливом різних несприятливих факторів, наприклад, при голодуванні і знижених температурах, має місце підвищений вміст креатину в сечі. Велику увагу О.В. Палладін приділяв впливу тренування м'язів на обмін речовин і вміст креатину в них. Інтерес Олександра Володимировича до обміну креатину отримав новий стимул після того, як було виявлено у м'язах макроергічну сполуку – креатинфосфорну кислоту, дослідженню ролі якої було присвячено ряд його робіт. Олександр Володимирович з учнями виконав значну кількість досліджень з різних аспектів біохімії м'язової діяльності та впливу на неї тренування і втоми.
Другим важливим напрямом дослідницької роботи О.В. Палладіна була біохімія харчування і роль вітамінів у харчуванні людини та тварин. В цій галузі він почав працювати ще у Харківський період і випустив два видання своєї книги “Научные основы народного питания” (“Физиологические очерки”), а також опублікував ряд статей на цю тему. Ці дослідження були особливо актуальні в той час, коли внаслідок громадянської війни і розрухи харчування було обмежено і необхідно було виявити роль вітамінів в обміні речовин людини. Саме тоді О.В. Палладін згрупував навколо себе учнів, які проводили дослідження з біохімії авітамінозів, досліджуючи вплив нестачі вітамінів у їжі на вуглеводний, білковий і мінеральний обмін та порушення регуляції метаболізму.
До проблеми вітамінології О.В. Палладін знову повернувся в період Великої Вітчизняної війни, і особливу увагу він приділив антигеморагічному вітаміну К. Він отримав синтетичний аналог вітаміну К – метилнафтохінон (вітамін К3 ) і показав, що ця сполука дуже важлива для припинення кровотеч.
На вітамінному заводі Уфи під його керівництвом було налагоджено виробництво цього вітаміну та його водорозчинного похідного – вікасолу, який на відміну від вітаміну К3, добре розчиняється у воді. Внаслідок робіт, проведених разом з хірургами, вдалося показати, що вікасол не тільки припиняє кровотечу, але й стимулює загоєння ран, що мало велике значення в умовах війни.
Подальші дослідження О.В. Палладіна були присвячені біохімії нервової системи, розпочаті ним ще у 1922 р. Ці дослідження дозволили накопичити великий фактичний матеріал і встановити важливі закономірності біохімічної топографії нервової системи, її філо- та онтогенезу, з'ясувати особливості обміну речовин за різних функціональних, екстремальних і патологічних станів організму, а також у разі дії на нього різних факторів середовища і фармакологічних засобів. У цих дослідженнях, як правило, ставили за мету з'ясувати зв'язок між структурною організацією або метаболізмом досліджуваного компонента та функцією органа чи його певної морфофункціональної структури. Такий підхід до вирішення проблемних питань нейрохімії забезпечував можливість широкого використання одержаних результатів у клінічній медицині.
Творчі зусилля О.В. Палладіна і його співробітників в останні десятиліття його життя були зосереджені переважно на розробленні актуальних проблем функціональної нейрохімії: обміну білків, нуклеїнових кислот, вуглеводів, медіаторів та інших біологічно важливих речовин за різних функціональних і патологічних станів організму, а також на з'ясуванні молекулярних механізмів транспортування іонів через клітинні мембрани, активності Na+ - K+ та Mg2+ - Ca2+ ATPаз. Результати таких досліджень, що виконувалися в різні часи на системному, органному, клітинному, субклітинному і молекулярному рівнях, є значним внеском у нейрохімічну науку, в розшифрування біохімічних основ функцій нервової системи, у формування підходів до з'ясування молекулярних механізмів таких специфічних функцій мозку, як пам'ять та психічна діяльність людини. Багаторічні дослідження білків мозку узагальнено в монографії О.В. Палладіна, Я.В. Бєліка і Н.М. Полякової “Белки головного мозга и их обмен” (1972 р.), яку було видано також англійською мовою (1977 р.). У світлі зазначених вище проблем функціональної біохімії, рішенню яких О.В. Палладін присвятив понад 60 років свого життя, були питання, які мали велике практичне значення, зокрема біохімія сну і психозів.
Численні наукові публікації, популярні статті в галузі біохімії нервової системи, оглядові доповіді на різних з'їздах і конгресах як у нас в країні, так і за її межами надали О.В. Палладіну незаперечний авторитет як голові радянської нейрохімічної школи.
Тривалий час, починаючи з 1953 р., О.В. Палладін очолював Всесоюзну координаційну комісію із проблем біохімії нервової системи, яку було створено згідно з рішенням Ради з координації наукової діяльності академій наук союзних республік при Президії АН СРСР. Згодом цю комісію було перетворено на Секцію нейрохімії Наукової ради із проблем біохімії тварин та людини Відділення біохімії, біофізики і хімії фізіологічно активних сполук АН СРСР, членом якої був Олександр Володимирович. Координаційна комісія (пізніше – Секція нейрохімії) розробляла загальнодержавну стратегію розвитку досліджень із вищезазначеної проблеми, періодично проводила всесоюзні наукові конференції та видавала збірники матеріалів цих конференцій. Збірники доповідей першої (1953 р.) і другої (1957 р.) конференцій, що відбувалися в Києві, було перевидано японською (Токіо, 1957 р.) та англійською (Оксфорд, 1964 р.) мовами. Наступні нейрохімічні конференції було проведено в Єревані (1962 р.), Тарту (1966 р.), Тбілісі (1968 р.) і Ленінграді (Санкт-Петербург, 1972 р.). Багаторічна плідна спільна дослідницька робота нейрохіміків Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдови, Російської Федерації та України забезпечила функціональній нейрохімічній школі О.В. Палладіна світове визнання завдяки її піонерським започаткуванням у пріоритетних напрямах досліджень, вагомим науковим досягненням.
О.В. Палладіна по праву було визнано керівником фізіологічної та біохімічної науки в СРСР, а також засновником одного з найбільш важливих і перспективних біохімічних напрямів – функціональної біохімії та її складової – функціональної нейрохімії. Кінцевою метою цього напряму досліджень, який плідно розвивався не тільки в нашій країні, але й у багатьох країнах світу, є пізнання молекулярних механізмів біохімічних процесів, що становлять основу фізіологічних функцій організму, функцій нервової системи зокрема, а також пошук шляхів впливу на ці функції через регуляцію інтенсивності або спрямованості процесів внутрішньоклітинного обміну речовин.
О.В. Палладін очолював делегації радянських нейрохіміків на міжнародних нейрохімічних конгресах у Страсбурзі, Мілані і Будапешті. Свідченням міжнародного визнання заслуг у розвитку біохімічної науки є його обрання дійсним членом Польської академії наук, почесним академіком академій наук Болгарії, Угорщини й Румунії. Він був одним з організаторів і членом Міжнародного нейрохімічного товариства, членом Хімічного товариства Франції (з 1929 р.), членом редколегії “Journal of Neurochemistry” і “The International Journal of Neurochemistry”. За видатні заслуги перед болгарською наукою він був нагороджений орденом Кирила і Мефодія 1 ступеня; за заслуги в розвитку світової нейрохімії - Золотою медаллю “Provincia di Milano” на II міжнародному нейрохімічному конгресі в Мілані. З 1930 р. і до останніх днів свого життя О.В. Палладін брав активну участь у роботі багатьох міжнародних наукових форумів (фізіологічних, біохімічних, нейрохімічних), де він завжди виступав зі змістовними науковими доповідями, гідно представляючи вітчизняну науку.
Поєднання дослідницької і педагогічної роботи було правилом усього його життя. Педагогічну діяльність Олександр Володимирович Палладін розпочав у 1909 р. і проводив її впродовж 45 років у Петербурзі, Харкові, Києві. Ще за його життя іменем О.В. Палладіна названа аудиторія головного учбового корпусу Харківського медінституту, на будівлі якого встановлено меморіальну дошку з барельєфом на його честь.
На основі курсу лекцій із фізіологічної хімії, який читався в медичному інституті Харкова, О.В. Палладін опублікував перший у країні “Учебник физиологической химии (для студентов и врачей)”, який побачив світ в 1924 р. (з 1938 р. – “Учебник биологической химии”). З 1924 до 1953 р., тобто за 30 років, підручник витримав 25 видань: 12 – російською, 6 – українською, перекладався іншими мовами народів СРСР (азербайджанською, вірменською, грузинською). Він також видавався в Польщі, Румунії, Болгарії, Югославії і впродовж багатьох років вважався кращим підручником із біохімії. Ним також був підготовлений “Практикум з біологічної хімії” (1936 р.). Десятки тисяч біологів, медичних працівників, ветеринарних лікарів, зоотехніків і агробіологів опановували основи біохімії за цими підручниками.
О.В. Палладін розумів, що для проведення наукової роботи на високому світовому рівні необхідні висококваліфіковані молоді кадри. І тому у 1934 р. з його ініціативи на біологічному факультеті Київського університету (Київський національний університет імені Тараса Шевченка) було створено кафедру біохімії (спочатку відділення біохімії), яку він очолював до 1954 р., до 1960 р. був професором кафедри, а лекції із загального курсу біохімії та спецкурс “Біохімія нервової системи” читав до 1965 р.
За свідченням співробітників і колишніх студентів Олександр Володимирович був прекрасним лектором, популяризатором науки, який захоплював аудиторію і глибокими знаннями, і ораторським хистом. Педагогічний талант Олександра Володимировича виявився і в численних науково-популярних статтях та книгах, написаних яскраво і доступно. Про найскладніші питання він умів розповідати так, що зовсім непідготовлені слухачі глибоко зацікавлювались ними. Приміщення, де виступав О.В. Палладін, завжди були переповнені.Попри всю свою зайнятість він знаходив час і для зустрічі з юними біохіміками, цікавився їхніми захопленнями, нахилами, навчанням, проводив бесіди виховного та профорієнтаційного характеру.
За 60 років О.В. Палладін підготував близько 150 докторів і кандидатів наук, які працювали більш як у 30 містах колишнього Радянського Союзу і країн соціалістичного табору, очолюючи кафедри вузів і відділи науково-дослідницьких установ у різних містах СРСР. Під керівництвом О.В. Палладіна в Інституті біохімії сформувалась могутня українська біохімічна школа, до якої належать: академіки НАН УРСР та НАН України В.О. Бєліцер, М.Ф. Гулий, Р.В. Чаговець, В.К. Лішко, Г.Х. Мацука, С.В. Комісаренко, Д.О. Мельничук, член-кореспондент АН СРСР та НАН УРСР Д.Л. Фердман, члени-кореспонденти АН УРСР та НАН України А.М. Утевський, Н.М. Гула, Г.В. Донченко, С.О. Костерін, член-кореспондент ВАСХНІЛ В.В. Ковальський та багато інших.
Понад 30 років (з 1930 р.) віддав О.В. Палладін роботі в Президії Академії наук України, з них шістнадцять (1946 – 1962 рр.) він очолював науковий штаб України - був президентом АН УРСР. Він неодноразово обирався депутатом Ради Союзу Верховної Ради СРСР, депутатом і членом Президії Верховної Ради УРСР.
Перший ряд: О.В. Палладін, Д.З.Мануїльський, І.С.Сенін.
Наукову, педагогічну та громадську діяльність О.В. Палладіна неодноразово відзначено високими вітчизняними та іноземними нагородами.
У наш час ім'я О.В. Палладіна є символом визнання досягнень і пріоритету вітчизняної науки та джерелом, яке дає наснагу послідовникам і молодим ученим Інституту біохімії в утримуванні високої планки наукових досліджень, яку він підняв разом зі славетними своїми сучасниками і послідовниками на досить високий рівень, що визнавалося і визнається в близькому й далекому зарубіжжі.
Сьогодні Інститут є загальновизнаним лідером у своїй галузі. Основними напрямами наукової діяльності Інституту є: вивчення структури, фізико-хімічних властивостей і біологічних функцій складних білкових і надмолекулярних систем; з’ясування біохімічних механізмів регуляції метаболічних процесів за допомогою низькомолекулярних біологічно активних речовин (вітамінів, коферментів, пептидів, іонів металів та ін.); розробка сучасних технологій одержання і практичного застосування біологічно активних препаратів, діагностикумів та біосенсорів для медицини, промисловості і сільського господарства.
У структурі Інституту 10 наукових відділів, 3 наукові лабораторії та допоміжні науково-технічні підрозділи. На його базі працюють кафедра біотехнології – філія кафедри біохімії КНУ ім. Тараса Шевченка, спеціалізовані наукові центри, Українське біохімічне товариство, яке є рівноправним членом FEBS та IUBMB. З 1926 р. в Інституті випускається Український біохімічний журнал, який було засновано О.В. Палладіним; а з 2008 р. - часопис «Біотехнологія».
В Інституті працюють 387 співробітників, з них - 173 науковці, у тому числі: академіків – 2, членів-кореспондентів - 4, докторів наук – 18, кандидатів наук – 84; здійснюється підготовка студентів і аспірантів. Спеціалізована вчена рада Інституту приймає до захисту дисертації на здобуття вчених ступенів із спеціальностей «Біохімія» і «Біотехнологія».
Наукові дослідження інституту мають базове державне фінансування. Крім того, вони підтримуються 15-ма грантами вітчизняних державних програм і держзамовлень, а також 13-ма зарубіжними грантами.
Одним із найстаріших підрозділів інституту і його гордістю є наукова бібліотека, яка працює з 1925 р. Вона має досить великий та унікальний фонд вітчизняної і зарубіжної періодики, монографій, довідкової літератури з біохімії і низки суміжних наук — фізіології, молекулярної біології, біофізики, медицини, імунології, фармакології, а також численних енциклопедичних видань.
При Інституті біохімії працює Меморіальний музей О. В. Палладіна, створений у 1973 p. згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР. Експонати музею висвітлюють життєвий шлях, наукову, науково-організаційну, педагогічну і громадську діяльність засновника інституту та відомої у світі української школи функціональної біохімії. Як філіал Державного музею історії м. Києва Меморіальний музей О. В. Палладіна фактично є центром пропаганди і вивчення історії біохімічної науки в Україні .
За заслуги у розвитку біологічної науки, підготовці висококваліфікованих наукових кадрів та розробки, що сприяли розвитку нових технологій і препаратів для медицини, сільського господарства, харчової промисловості інститут нагороджено Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР та орденом Трудового Червоного Прапора. Багатьох учених Інституту відзначено орденами і медалями України, УРСР та колишнього СРСР, а трьом з них присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці та Героя України. Низку пріоритетних досліджень, виконаних в інституті відзначено Державними преміями СРСР і Державними преміями УРСР та України. Лауреатами цих премій є 12 науковців інституту. За видатні наукові праці в галузі біохімії і молекулярної біології 19 учених інституту удостоєні академічної премії імені О. В.Палладіна, яку було засновано у 1973 р.
Об’єктивний аналіз багаторічної діяльності кількох поколінь науковців і науково-допоміжного складу інституту свідчать про те, що Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України гідно витримав іспит на працездатність і заклав основи розвитку біохімії в Україні вже в новому, ІІІ тисячолітті.
Українське біохімічне товариство
Українське біохімічне товариство – Всеукраїнська добровільна, самоврядна науково-громадська організація науковців, викладачів, аспірантів, студентів та інших фахівців-біохіміків, яка створена для задоволення громадських інтересів своїх членів в галузі біохімії, молекулярної біології, біотехнології та в суміжних напрямах науки, а також освіти, медицини, сільського господарства, харчової й легкої промисловості тощо. Основна мета Товариства - об’єднання вчених для розвитку біохімії та споріднених наук, захист їхніх фахових інтересів, взаємна координація науково-дослідної роботи та обмін досвідом між вченими.
Засновано з ініціативи академіка О.В. Палладіна в липні 1928 року як Українське фізіологічне товариство. Згодом воно було перейменовано в Українське товариство фізіо-логів, біохіміків і фармакологів. Із якого в 1959 році утворилося три самостійних україн-ських товариства: фізіологічне, біохімічне і фармакологічне. Незмінним головою (прези-дентом) спільного товариства, а з 1959 року – Українського біохімічного товариства за свого життя був академік О.В. Палладін. Після 1972 р. президентами УБТ були академіки: Р.В. Чаговець (1973-1976 рр.), М.Ф. Гулий (1976-1987 рр.), В.К. Лішко (1987-1990 рр.), Д.О. Мельничук (1992-1999 рр.), С.В. Комісаренко (від 1999 р. – дотепер). У 1990-1992 рр. обов’язки президента Українського біохімічного товариства виконував проф. М.Д. Курський.
Органами управління Товариства є: З’їзд, Центральна рада, Президія та Ревізійна комісія. Головним заходом і визначною подією у житті УБТ є проведення з’їзду Товариства, на якому підводяться підсумки діяльності його членів, певних лабораторій, обласних відділень за фундаментальною та прикладною біохімічною тематикою. На з’їзді розглядаються стан досліджень і досягнення вітчизняної біохімії та визначаються перспективні напрями її розвитку, формулюються основні завдання на найближчі роки. На сьогодні відбулося 9 з’їздів товариства. І – в 1965 році в Чернівцях, ІІ – у Києві (1971 р.), ІІІ – у Донецьку (1977 р.), IV – у Дніпропетровську (1982 р.), V – в Івано-Франківську (1987 р.), VI – у Києві (1992 р.), VII – також у Києві (1997 р.), VIII – в Чернівцях (2002 р.). Останній IX Український біохімічний з’їзд відбувся в 2006 році у Харкові.
Виконавчим органом УБТ є Центральна рада, яка здійснює загальне керівництво діяльністю Товариства. На останньому IX з’їзді обрано Центральну раду в кількості 50 осіб. Виконавчим органом, що здійснює поточне керівництво, є Президія, до складу якої входять президент, віце-президенти, вчений секретар (призначається президентом) та інші члени президії, обрані Центральною радою. До складу чинної Президії входять:
- Академік НАН України Комісаренко С.В. - президент УБТ
- Академік НАН України Мельничук Д.О. - віце- президент
- Академік НАН України Єльська Г.В. - віце- президент
- Член-кор. НАН України Костерін С.О. - віце- президент
- Професор Матишевська О.П. – вчений секретар
- К.б.н. Борисова Т.О. – секретар з міжнародних зв’язків
- Член-кор. НАН України Гула Н.М.
- Професор Каліман П.А.
- Професор Курський М.Д.
- Д.б.н. Літошенко О.Я.
- Член-кор. НАН України Малюта С.С.
- Професор Остапченко Л.І.
- Професор Пентюк О.О.
- Професор Перський Е.Е.
- Член-кор. НАН України Стойка Р.С.
- Черниш І.Ю. – секретар
Українське біохімічне товариство об‘єднує 20 регіональних відділень: Київське (голова – проф. Великий М.М.), Кримське (голова – проф. Ефетов К.О.), Донецьке (голова – проф. Борзенко Б.Г), Львівське (голова – чл.-кор. НАНУ Стойка Р.С.), Вінницьке (голова – проф. Пентюк О.О.), Чернівецьке (голова – проф. Марченко М.М.), Дніпропетровське (голова – д.б.н. Штеменко Н.І.), Закарпатське (голова – проф. Фабрі З.Й.), Полтавське (голова – проф. Тарасенко Л. М.), Чернігівське (голова – проф. Явонен-ко О.Ф.), Тернопільське (голова – д.м.н. Гонський Я.І.), Івано-Франківське (голова – проф. Клименко А.О.), Кривий Ріг (голова – к.б.н. Гришко В.М.), Харківське (голова – проф. Каліман П.А.), Луганське (голова – Комарєвцева І.О.), Одеське (голова – проф. Левицький А.П.), Запорізьке (голова – Якушев В.С.), Білоцерківське (голова – проф. Кононський О.І.), а також Білоруське.
1. Науково-теоретичний семінар з актуальних проблем біохімії – науковий керівник член-кор. НАН України, професор Костерін С.О.;
2. Лекторій для наукової молоді „Вибрані питання сучасної біохімії” – науковий керівник член-кор. НАН України, професор Костерін С.О.;
3. За ініціативи академіка С.В.Комісаренка, під егідою Міжвідомчої координаційної наукової ради НАН та АМН України з фундаментальних проблем медицини та за участю Київських відділень Українського біохімічного товариства, Українського молекулярно-біологічного товариства і Українського товариства патофізіологів започатковано роботу міжвідомчого наукового семінару «Молекулярна медицина». На регулярних засіданнях семінару розглядаються актуальні проблеми сучасних медико-біологічних наук та їх внесок в розвиток молекулярної медицини – науковий керівник професор Великий М.М.
Під егідою Юнацької секції Українського біохімічного товариства працює Університет юних біохіміків з постійно діючим лекторієм “Передові рубежі біології” та семінарськими заняттями. Ректором Університету є академік С.В. Комісаренко, відповідальним секретарем – к.б.н. В.І. Назаренко.
За вагомий внесок у розвиток біохімічної науки в Україні та за підготовку наукових кадрів очесними членами товариства були обрані:
Академіки – Максим Гулий та Геннадій Мацука,
Доктори наук та професори – Яків Білик, Тамара Варецька, Кузьма Веремеєнко, Іван Головацький, Любов Громашевська, Ірина Захарова, Павло Каліман, Олексій Кононський, Степан Костишин, Михайло Курський, Степан Кусень, Микола Луцюк, Борис Сухомлінов, Юрій Хмелєвський, Костянтин Ситник.
Іноземні почесні члени – Ефраїм Качальський-Кацир та Міхаел Села.
У меморіальному музеї О.В. Палладіна (при Інституті біохімії) постійно проводяться оглядово-пізнавальні, навчально-виховні, тематичні екскурсії з історичної спадщини та розвитку біохімії в Україні й Українського біохімічного товариства зокрема.
Наші партнери
- Національна академія наук України (НАНУ),
- Міністерство освіти і науки України,
- Інститут біохімії ім. О.В.Палладіна НАН України,
- Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова,
- Національний університет природних ресурсів і природокористування,
- Міністерство охорони здоров’я України,
- Академія медичних наук України,
- Федерація європейських біохімічних товариств (FEBS).