Телефонний довідник

Ukrainian English French German Italian Latvian Lithuanian Polish Spanish


ЛАУРЕАТИ ПРЕМІЇ ім. О. В. ПАЛЛАДІНА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ


"Для старшого покоління біохіміків, представником якого я є, наукова діяльність Олександра Володимировича – це історія розвитку радянської біохімії. Я б навіть сказав більше – це значною мірою історія розвитку радянської науки".
Акад. С.Є. Северін


Сьогодні важко уявити розвиток біохімії в Україні без монументальної постаті її організатора, творця та керманича – академіка Олександра Володимировича Палладіна; без написання ним у 1924 р. фундаментального підручника біохімії, який перевидавався різними мовами десятки разів, і, передусім, без створення в 1925 р. Інституту біохімії – школи багатьох поколінь фахівців із цієї галузі науки без випуску з 1926 р. “Українського біохімічного журналу”,який на довгі роки став трибуною висвітлення, апробації, аналізу та оцінки біохіміками України своїх наукових доробок. Завдяки роботам О. В. Палладіна та його учнів біохімія України зайняла чільне місце у світовій науці в таких напрямах досліджень, як біохімія нервової системи, вітамінів, м’язової діяльності та ін. Саме академіка О. В. Палладіна на І та ІІ міжнародних нейрохімічних конгресах було визнано патріархом світової нейрохімії. Вихованці Палладінської біохімічної школи очолюють лабораторії, відділи, інститути в багатьох наукових центрах України та за її межами.

Бути представником цієї школи вважалося і вважається бути освіченим спеціалістом, який досліджує актуальні проблеми на високому науково-методичному рівні. До однієї з найпрестижніших і почесних наукових нагород українських біохіміків належить премія імені О. В. Палладіна, яку засновано Постановою Ради Міністрів УРСР 29 січня 1973 р. Як і всі інші іменні академічні премії визначних вітчизняних діячів науки, вона призначається за результатами конкурсу Президією НАН України вченим за видатні наукові праці в галузі біохімії та молекулярної біології, а нині й біотехнології. Її присудження є урочистою, знаменною подією в житті біохімічного осередка науковців і не тільки визначає ім’я найавторитетнішого науковця року, а й свідчить про важливе значення та перспективність обраного ним наукового напряму, відіграє роль індикатора тенденцій у розвитку фізико-хімічної біології на сучасному етапі досліджень. В конкурсах наукових праць на здобуття Палладінської премії, що оголошуються щорічно Президією Академії наук України, беруть участь біохіміки академічних і відомчих галузевих науково-дослідних інститутів, а також вищих навчальних закладів біологічного та медичного профілів. До 2001 р. включно відбулося 27 нагороджень цією вищою в Україні для біохіміків та молекулярних біологів відзнакою за визначні здобутки в галузі фундаментальних і прикладних досліджень. Переможцями цих конкурсів на сьогодні визнано 48 учених із шести наукових центрів України – Дніпропетровська, Києва, Львова, Одеси, Сімферополя та Харкова. Палладінськими лауреатами стали співробітники науково-дослідних інститутів НАН України – Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна (16), Інституту проблем кріобіології і кріомедицини (7), Інституту молекулярної біології і генетики (4), Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького (4), Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного (1); інститутів АМН України – Київського науково-дослідного інституту епідеміології і інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського (2), Інституту експериментальної радіобіології Українського наукового центру радіаційної медицини (1), Інституту отоларингології ім. професора О. М. Коломійченка (1), Інституту онкології (1), Інституту ендокринології і обміну речовин ім. В. П. Комісаренка (1); Інституту екогігієни і токсикології ім. Л. І. Медведя МОЗ України (1); вищих навчальних закладів – Київського національного медичного університету ім. О. О. Богомольця (2), Одеського державного медичного університету (2), Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1), Дніпропетровського національного університету (1), Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика (1), Кримського медичного університету ім. С. І. Георгієвського (1), Одеського національного університету ім. І. І. Мечнікова (1).

Першу Палладінську премію було присуджено Президією Академії наук Української РСР в 1974 р. Максиму Федотовичу Гулому – акад. АН УРСР, проф., засл. діячеві науки, керівнику відділу біосинтезу та біологічних властивостей білка Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна – за роботи в галузі обміну речовин, результати яких узагальнено в монографії "Основні метаболічні цикли", присвяченій висвітленню процесів обміну метаболітів, що відбуваються у тварин у пентозному і трикарбоновому циклах та за фіксації організмом вуглекислоти.

В наступному 1975 р. Палладінської премії був удостоєний Кузьма Микитович Веремеєнко – проф., д. б. н., керівник лабораторії біохімії Київського науководослідного інституту отоларингології МОЗ України, піонер систематичного вивчення в нашій країні лікувальних властивостей протеолітичних ферментів – за монографію "Біохімічні дослідження та впровадження в медичну практику протеолітичних ферментів та їх інгібіторів".
У 1976 р. премією ім. О. В. Палладіна було відзначено Михайла Дмитровича Курського – проф., д. б. н., керівника відділу біохімії м’язів Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна і Миколу Сергійовича Бакшеєва (посмертно), чл.-кор. АМН СРСР, головного акушера-гінеколога МОЗ УРСР – за монографію “Біохімічні основи механізму дії серотоніну”, в якій узагальнено результати досліджень впливу серотоніну на біохімічні процеси, зокрема на трансмембранний обмін іонів кальцію, і за впровадження у клінічну практику методу стимулювання скоротливої функції гладеньких м’язів матки серотоніном.

Арон Михайлович Утевський, чл.-кор. АН УРСР, проф., д. б. н., керівник лабораторії кріобіохімії нейрогуморальних систем Інституту проблем кріобіології та кріомедицини АН УРСР удостоєний премії ім. О. В. Палладіна в 1977 р. за цикл праць, присвячених вивченню обміну адренергічних гормонів-медіаторів (катехоламінів). У цих дослідженнях було встановлено, що в регуляторних процесах відіграють роль не лише нативні (неметаболізовані) гормони-медіатори, але й продукти їхнього перетворення та обміну в ефекторних клітинах, а також ті шляхи, якими обмін здійснюється за різних функціональних станів організму, зокрема за патологічних процесів.

У 1978 р. Палладінську премію присуджено Якову Васильовичу Бєліку, проф., д. б. н., керівникові відділу біохімії нервової системи Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна АН УРСР – за цикл пріоритетних досліджень, присвячених вивченню різних за функціональністю білків головного мозку (від загальнотканинних до індивідуальних нейроспецифічних) на органному, субклітинному та молекулярному рівнях; вивченню їхньої структурної організації, фізико-хімічних, біохімічних і біологічних властивостей та особливостей прижиттєвого оновлення білків у нормі, під час онтогенезу, за різних функціональних і патологічних станів організму. Серед досліджених нейроспецифічних білків найдетальніше вивчено основний білок мієлін, який за певних умов його застосування може попереджати виникнення алергічного енцефаломієліту або лікувати його.

У 1979 р. премію ім. О. В. Палладіна одержали співробітники Інституту молекулярної біології і генетики АН УРСР – Геннадій Харлампійович Мацука, акад. АН УРСР, проф., директор інституту; Ганна Валентинівна Єльська, д. б. н., завідувачка відділу механізмів трансляції генетичної інформації та Марина Йосипівна Коваленко, к. б. н., ст. наук. співр. – за монографію "Транспортные нуклеиновые кислоты", в якій висвітлено одну з найактуальніших на сьогодні проблем молекулярної біології, зокрема участі тРНК і аміноацил-тРНК-синтетаз у регуляції біосинтезу білка на рівні трансляції.
У монографії велику увагу приділено аналізу структурно-функціональних особливостей тРНК і аміноацил-тРНК-синтетаз за різних фізіологічних та п атологічних станів організму, під час яких відбуваються істотні зміни інтенсивності біосинтезу білка.

Валерій Казимирович Лішко, акад. АН УРСР, директор Інституту біохімії ім О. В. Палладіна АН УРСР (1977–1988) отримав премію в 1980 р. за монографію "Натриевый насос биологических мембран", в якій висвітлено результати досліджень автора і дані світової літератури щодо механізмів функціонування іонтранспортувальної системи клітин. У монографії систематизовано відомості про взаємодію цієї ферментної системи з різними інгібіторами, висвітлено можливі механізми утилізації енергії АТР для перенесення іонів натрію і калію через біологічні мембрани, а також визначено роль натрієвого насоса у клітинному метаболізмі.

Премії ім. О. В. Палладіна в 1981 р. удостоєні Ростислав Всеволодович Чаговець, акад. АН УРСР, проф., засл. діяч науки УРСР, акад.-секретар Відділення біохімії, фізіології і теоретичної медицини; Аскар Ганійович Халмурадов, д. б. н., завідувач відділу біохімії коферментів Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна АН УРСР і Владлен Миколайович Тоцький, д. б. н., завідувач кафедри молекулярної біології і генетики Одеського державного університету ім. І. І. Мечнікова – за монографію "Транспорт жирорастворимых витаминов", в якій наведено експериментальний матеріал, одержаний в лабораторіях автор ів і в інших наукових центрах країни та зарубіжжя, що характеризує механізми транспортування жиророзчинних вітамінів крізь біологічні мембрани та функціональну роль сироваткових, мембранних і внутрішньоклітинних білків, які, у свою чергу, зв’язують і переносять через мембрани вітаміни. Наведені в монографії експериментальні дані і теоретичні узагальнення мають важливе значення для практики медицини та тваринництва.

У 1982 р. премії був удостоєний Володимир Олександрович Бєліцер – акад. АН УРСР, проф., засл. діяч науки УРСР, завідувач відділу структури і функції білка Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна АН УРСР – за цикл робіт, присвячених вивченню проблеми молекулярних механізмів збирання волокон фібрину, що має виключно важливе теоретичне і практичне значення для сучасної біології і медицини. Під керівництвом В. О. Бєліцера розроблено методи одержання ферментативних гідролізатів фібриногену і фібрину з максимальним збереженням активних центрів фрагментів; виявлено способи виділення і очищення індивідуальних активних фрагментів; створено метод їхнього кількісного визначення у плазмі крові без виділення фібриногену; запропоновано метод аналізу фрагментів фібриногену в сечі, який знайшов застосування в нефрологічній клініці для ранньої діагностики відторгнення пересадженої нирки.

Лауреатом Палладінської премії в 1983 р. став Микола Євдокимович Кучеренко, проф., д. б. н., завідувач кафедри біохімії, проректор з наукової роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка – за монографію "Биологическое метилирование и его модификация в ранний период лучевого поражения", присвячену первинним механізмам розвитку порушень процесів біологічного метилування в опроміненому організмі, передусім на ранніх етапах дії іонізуючої радіації, а також пошуку шляхів спрямованої дії на ці процеси.

У 1984 р. премію ім. О. В. Палладіна було присуджено Герману Васильовичу Троїцькому, чл.-кор. АН УРСР, проф., завідувачеві кафедри біохімії Кримського медичного інституту та Олександру Петровичу Демченку, д. б. н., ст. наук., співр. Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна АН УРСР за цикл робіт "Вивчення структури білків". Авторами було створено і впроваджено в дослідну практику методи, що дозволяють охарактеризувати гомогенність і конформацію білків у розчині. Г. В. Троїцьким запропоновано і теоретично обгрунтовано новий метод ізоелектричного фокусування білків. Результати досліджень конформації і конформаційних змін, які було одержано О. П. Демченком із використанням різних білків, узагальнено в монографії "Ультрафиолетовая спектрофотометрия и структура белков".

У 1985 р. звання лауреата Палладінської премії удостоєний Станіслав Олександрович Кудінов, д. б. н., керівник відділу хімії і біохімії ферментів Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України – за монографію "Системы транспорта кальция в нервных клетках", в якій висвітлено результати досліджень субклітинних структур, що зв’язують іони кальцію в нервовій клітині, і механізму їхнього перенесення через плазматичні мембрани синаптосом. Доведено наявність кальцієвого насоса у плазматичних мембранах нервових закінчень, в яких виявлено Са2+, Мg2+-АТР-азу та систему Mg2+-АТР-залежного транспортування кальцію; встановлено кореляцію між властивостями ферменту і кальційтранспортувальним механізмом.

Премію ім. О. В. Палладіна в 1986 р. присуджено професорам Анатолію Яковичу Розанову, Анатолію Івановичу Трещинському і Юрію Володимировичу Хмелевському – за результати систематичних досліджень біохімічних основ патогенезу, діагностики та лікування організму під час екстремальних станів (гіпоксій різного походження, інфаркту міокарда, етанолової і метанолової інтоксикації, отруєння токсинами блідої поганки та ін.), що віддзеркалено в монографії "Ферментативні процеси і їх корекція при екстремальних станах". На підставі досліджень авторів і даних світової літератури, що характеризують зміни активності ферментів за екстремальних умов, запропоновано методи корекції порушеного метаболізму введенням в організм коферментів, вітамінів, гормонів, різних субстратів  та ферментів.

Премії ім. О. В. Палладіна у 1987 р. удостоєні науковці Львівського відділення Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна АН УРСР Степан Йосипович Кусень, проф., д. б. н., керівник Львівського відділення регуляторних систем клітини Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна і Ростислав Стефанович Стойка, к. б. н., провідн. наук. співр. цього відділення – за монографію "Молекулярные механизмы в действии полипептидных факторов роста", в якій обгрунтовано центральну роль поліпептидних факторів росту та гормонів у регуляції процесів поділу та диференціювання клітин. Автори особливу увагу приділили з’ясуванню механізмів дії цих чинників на початкових етапах ембріонального розвитку тварин, тобто тоді, коли клітинам притаманні деякі ознаки злоякісної трансформації клітин.

У 1988 р. премію присуджено д. б. н., провідн. наук. співр. Інституту молекулярної біології і генетики АН УРСР Миколі Федоровичу Стародубу – за монографію "Гетерогенна система гемоглобіну", написану у співавторстві з к. б. н., ст. наук. співр. Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна АН УРСР Володимиром Івановичем Назаренком. У монографії на високому науковому рівні наведено характеристику сучасного стану вивчення гетерогенності специфічних білків на моделі гемоглобіну, глибоко проаналізовано накопичений експериментальний матеріал щодо його гетерогенності і біологічної ролі у стратегії біохімічної адаптації організму до умов існування.

У 1989 р. премії ім. О. В. Палладіна удостоєно співробітників Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького АН УРСР – Ніну Костянтинівну Бердинських, д. м. н., завідувачку відділу і Софію Петрівну Залєток, к. б. н., ст. наук. співр. – за монографію "Поліаміни і пухлинний ріст". У монографії узагальнено результати досліджень авторів і дані світової літератури стосовно поліамінів і ферментів їхнього обміну під час канцерогенезу і пухлинного росту у тварин. Встановлено можливість використання показників рівня поліамінів у клітинах як маркерів їхньої злоякісної трансформації та розроблено простий і доступний метод визначення цих сполук.

Премію ім. О. В. Палладіна в 1990 р. присуджено д. м. н., керівникові відділу Інституту проблем кріобіології і кріомедицини АН УРСР Аполлону Максимовичу Білоусу та докторам біологічних наук Валерію Антоновичу Бондаренку і Олександру Кириловичу Гулевському – за цикл робіт "Дослідження механізмів кріопошкоджень біологічних мембран", присвячених виявленню та аналізу молекулярних порушень структурної організації і функції біологічних мембран за впливу на них низьких температур. Досліджено також процеси, які виникають у субклітинних структурах та штучних мембранах під впливом охолодження в широкому діапазоні температур, і зміни хімічного складу мембран за дії низьких температур.Встановлено, що основою цих змін є активація мембранних фосфоліпідів та індукція вільнорадикального окислення ліпідів.

У 1991 р. Палладінську премію одержав Георгій Вікторович Донченко, д. б. н., завідувач відділу Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна АН УРСР – за монографію "Біохімія убіхінону (Q)", в якій узагальнено результати систематичних досліджень автора і дані світової літератури щодо структури, фізико-хімічних і біологічних властивостей, регіональної і внутрішньоклітинної локалізації, обміну і функціональної ролі убіхінонів у тканинах людини і тварин, а також можливості спрямовано ї регуляції відхилення від норми у метаболізмі цих сполук.

Палладінську премію 1992 р. присуджено д. б. н., завідувачу відділу Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна АН УРСР Сергію Олексійовичу Костеріну – за монографію "Транспорт кальция в гладких мышцах", в якій наведено глибокий аналіз даних світової літератури і багаторічних досліджень автора стосовно біохімічних механізмів регуляції концентрації іонів кальцію у клітинах гладеньких м’язів, а також функціонування систем енергозалежного та пасивного транспортування цього катіона через клітинні мембрани.

У 1993 р. премією ім. О. В. Палладіна відзначено д. б. н., керівника лабораторії Інституту екогігієни і токсикології ім. Л. І. Медведя МОЗ України Миколу Петровича Дмитренка – за монографію "Пуриновый обмен и его регуляция в лимфоцитах". У монографії висвітлено сучасні уявлення щодо пуринового обміну в лімфоцитах та їхніх субпопуляціях. На підставі аналізу даних власних досліджень і світової літератури встановлено взаємозв’язок між виявленими порушеннями пуринового обміну в лімфоцитах і виникненням імунодефіцитних захворювань.

Премію ім. О. В. Палладіна 1994 р. присуджено Зінаїді Павлівні Васюренко, д. м. н., завідувачці лабораторії Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського АМН України; Аркадію Федоровичу Фролову, чл.-кор. АН України, д. м. н., завідувачеві кафедри Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України; Валерію Веніаміновичу Смирнову, акад. НАН України, директору Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України – за монографію "Жирнокислотные профили бактерий, патогенных для человека и животных". Вперше у світовій літературі детально вивчено залежність складу жирних кислот клітин від середовища вирощування різних видів бактерій і встановлено законом ірності цієї залежності. Авторами запропоновано використання даних про склад бактеріальних жирних кислот для виявлення філогенетичних зв’язків між бактеріями.

У 1995 р. премію ім. О. В. Палладіна присуджено Анатолію Йосиповичу Бикорізу, д. м. н., заступнику директора з наукової роботи Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України та Олексію Олексійовичу Фільченкову, к. б. н., ст. наук. співр. цього Інституту – за монографію "Транспортуючі фактори росту". В монографії узагальнено дані, які характеризують трансформувальні фактори росту (ТФР), їхні специфічні рецептори та особливості біологічно ї дії на різні типи клітин-мішеней. Аналізуються результати досліджень молекулярних механізмів регуляторної дії ТФР, їхньої можливої участі у патогенезі деяких захворювань та роль у забезпеченні нормальних процесів життєдіяльності, зокрема в період ембріонального розвитку організму.

Премії ім. О. В. Палладіна в 1996 р. удостоєно Анатолія Івановича Дворецького, д. б. н., завідувача кафедри Дніпропетровського державного університету та Євгена Юхимовича Чеботарьова, д. м. н., пров. наук. співр. Інституту експериментальної радіології Наукового центру радіаційної медицини АМН України – за серію праць "Вивчення механізмів променевого порушення іонного гомеостазу у клітинах тваринного організму". В цих роботах висвітлено особливості транспортувальної функції біологічних мембран за опромінення організму, а також розглянуто механізми радіаційного пошкодження систем трансмембранного перенесення іонів та порушення гомеостатично ї рівноваги одновалентних катіонів.

У 1997 р. премію ім. О. В. Палладіна отримав Вілен АврамовичБарабой, д. м. н., завідувач лабораторії Інституту онкології АМН України – за цикл робіт "Роль перекисного окислення ліпідів у механізмі променевого ураження та стресу". В дослідженнях цього циклу детально проаналізовано результати, що характеризують особливості біологічної дії низькоінтенсивної радіації на організм після аварії на Чорнобильській АЕС, та вирішальну роль в цих умовах тривалої активації процесів пероксидного окислення ліпідів. Запропоновано оригінальну концепцію фармакологічного захисту контингенту людей радіаційного та екологічного ризику з використанням антиоксидантів та антистресових препаратів.

Премію ім. О. В. Палладіна 1998 р. присуджено співробітникам Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України Олександру Юрійовичу Петренку, д. б. н., пров. наук. співр.; Олександру Михайловичу Сукачу, к. б. н., ст. наук. співр.; Лідії Петрівні Кравченко, к. б. н., ст. наук. співр. – за серію праць "Функція внутрішньоклітинних структур в ізольованих гепатоцитах залежно від метаболічного стану та дії низьких температур". Ці дослідження присвячено вивченню механізмів структурних та функціональних змін у мембранах за різних станів організму, їхній здатності протистояти дії зовнішніх чинників та змінам внутрішньоклітинного стану, які відіграють вирішальну роль у життєдіяльності клітин. Встановлено, що порушення бар’єрних властивостей біологічних мембран після дії низьких температур може бути спричинено утворенням нових каналів внаслідок структурної переорієнтації субодиниць ферментних компонентів.

У 2001 р. премію ім. О. В. Палладіна присуджено Громашевській Любові Леонтіївні, д. м. н., завідувачці лабораторії Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського АМН України і Микоші Олексію Степановичу, д. м. н., завідувачу лабораторії Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка АМН України – за серію праць "Регуляція біохімічних процесів за норми та патології". У роботі наведено підсумки багаторічних досліджень авторів із біохімії клітин за різних фізіологічних умов та патологічних станів організму. Експериментальні та клінічні дослідження присвячено механізмам інтеграції обміну речовин і шляхам перенесення сигналів агоністів у клітинах. Вивчення фундаментальних аспектів біохімії віддзеркалено в розроблених прикладних дослідженнях, що мають велике значення для розуміння розвитку патогенетичних процесів у людини.

Палладінську премію 2003 р. присуджено співробітникам Інституту біохімії НАН України академіку НАН і АМН України, д. б. н.. професору, лауреату державної премії Української РСР, директору інституту Сергію Васильовичу Комісаренку; к. б. н., пров. наук. співр. Едуарду Віталійовичу Луговському та к. б. н., ст. наук. співр. Ірині Миколаївні Колесніковій за цикл робіт "Імунохімічний аналіз механізмів полімеризації фібрину та фібринолізу", виконаних впродовж багатьох років, в яких з використанням гібридомної технології одержання моноклональних антитіл досдіджували механізми полімеризації фібрину. Одержані результати мають фундаментальне значення для уявлення про тонкі механізми формування тривимірної сітки фібрину, яка створює каркас тромба. Деякі з одержаних моноклональних антитіл можуть бути ефективно використані для визначення стану гемостазу в медицині.

У 2005 р. премію ім. О. В. Палладіна присуджено докт. біол. наук, проф., декану біологічного факультета Людмилі Іванівні Остапченко та чл.-кор. НАН України, проф., директору Інституту біології клітини НАН України Андрію Андрійовичу Сибірному за серію наукових праць "Молекулярні механізми регуляції метаболізму та їх використання в біології та біотехнології". У цих працях віддзеркалено дані багаторічних досліджень універсальних систем регуляції трансдукції сигналу за розвитку різних патологічних станів в організмі, а також біотехнологічні підходи для розроблення фармакологічних препаратів і лікарських засобів.

У 2007 р. премію ім. О.В. Палладіна присуджено завідувачу відділу молекулярної біології Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України, доктору біологічних наук Олександру Григоровичу Мінченку за цикл робіт “Молекулярні механізми регуляції експресії генів”. Результати цих робіт вносять суттєвий вклад в розшифровку молекулярних механізмів регуляції біохімічних процесів в організмі і започатковують новий і перспективний напрям біохімічних досліджень в Україні.

У 2008 р. премію ім. О.В. Палладіна присуджено доктору хімічних наук Ульберг Зої Рудольфовні , професору кафедри біотехнології мікробного синтезу Національного університету харчових технологій Міністерства освіти і науки України, доктору біологічних наук Карпову Олександру Вікторовичу, провідному науковому співробітнику Інституту біохімії ім. О.В.Палладіна НАН України, доктору біологічних наук Верьовці Сергію Вікторовичу за серію наукових праць «Колоїдно-хімічні та фізіолого-біохімічні аспекти взаємодії нано - та мікрочасток з клітиною як підґрунтя для створення перспективних нанобіотехнологій».

У 2010 р. премію О.В. Палладіна присуджено член-кореспонденту НАН України, завідувачу відділу Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України Співаку Миколі Яковичу, доктору біологічних наук, провідному науковому співробітнику Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України Лазаренко Людмилі Миколаївні, кандидату біологічних наук, докторанту Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України Жолобак Надії Михайлівні за цикл наукових праць «Молекулярно-біологічні особливості інтерфероногенезу та створення науково обґрунтованих підходів до використання препаратів інтерферону і їх індукторів при патології»

У 2013 р. премію О.В. Палладіна присуджено доктору біологічних наук, в. о. директора Інституту біології, хімії та біоресурсів Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Марченку Михайлу Марковичу, кандидату біологічних наук, доценту Інституту біології, хімії та біоресурсів Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Кеці Оксані Віталіївні, доктору біологічних наук завідувачу лабораторії Інституту біохімії імені О. В. Палладіна НАН України Великому Миколі Миколайовичу за монографію «Біохімічна трансформація ксенобіотиків у організмі»

Участь у конкурсі на здобуття премії ім. О. В. Палладіна та перемога в ньому є значним стимулом для біохіміків України. Бути лауреатом премії імені О. В. Палладіна означає ввійти до когорти уславлених учених України і отримати високу оцінку за наукові досягнення та офіційне визнання колег. Інформування громадськості про здобутки та успіхи лауреатів Палладінської премії в різних важливих напрямах біохімічної науки, висвітлення їхніх фундаментальних праць, що стали підставою для присудження премії, має велике пізнавальне значення, сприяє пропаганді і популяризації науки та досягнень українських учених, залученню до біохімії здібної, талановитої молоді, майбутніх спадкоємців і послідовників іменитого співвітчизника – Олександра Володимировича Палладіна, роботи якого широко відомі за межами України, а його ім’я залишається символом прогресу біохімічної науки.


Матеріали підготовлено за участі

Я. В. Бєліка,

В. І. Назаренка, Р.П. Виноградової, В.М.Данилової

ЛАУРЕАТИ ПРЕМІЇ ім. О. В. ПАЛЛАДІНА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ


"Для старшого покоління біохіміків, представником якого я є, наукова діяльність Олександра Володимировича – це історія розвитку радянської біохімії. Я б навіть сказав більше – це значною мірою історія розвитку радянської науки".
Акад. С.Є. Северін


Сьогодні важко уявити розвиток біохімії в Україні без монументальної постаті її організатора, творця та керманича – академіка Олександра Володимировича Палладіна; без написання ним у 1924 р. фундаментального підручника біохімії, який перевидавався різними мовами десятки разів, і, передусім, без створення в 1925 р. Інституту біохімії – школи багатьох поколінь фахівців із цієї галузі науки без випуску з 1926 р. “Українського біохімічного журналу”,який на довгі роки став трибуною висвітлення, апробації, аналізу та оцінки біохіміками України своїх наукових доробок. Завдяки роботам О. В. Палладіна та його учнів біохімія України зайняла чільне місце у світовій науці в таких напрямах досліджень, як біохімія нервової системи, вітамінів, м’язової діяльності та ін. Саме академіка О. В. Палладіна на І та ІІ міжнародних нейрохімічних конгресах було визнано патріархом світової нейрохімії. Вихованці Палладінської біохімічної школи очолюють лабораторії, відділи, інститути в багатьох наукових центрах України та за її межами.

Бути представником цієї школи вважалося і вважається бути освіченим спеціалістом, який досліджує актуальні проблеми на високому науково-методичному рівні. До однієї з найпрестижніших і почесних наукових нагород українських біохіміків належить премія імені О. В. Палладіна, яку засновано Постановою Ради Міністрів УРСР 29 січня 1973 р. Як і всі інші іменні академічні премії визначних вітчизняних діячів науки, вона призначається за результатами конкурсу Президією НАН України вченим за видатні наукові праці в галузі біохімії та молекулярної біології, а нині й біотехнології. Її присудження є урочистою, знаменною подією в житті біохімічного осередка науковців і не тільки визначає ім’я найавторитетнішого науковця року, а й свідчить про важливе значення та перспективність обраного ним наукового напряму, відіграє роль індикатора тенденцій у розвитку фізико-хімічної біології на сучасному етапі досліджень. В конкурсах наукових праць на здобуття Палладінської премії, що оголошуються щорічно Президією Академії наук України, беруть участь біохіміки академічних і відомчих галузевих науково-дослідних інститутів, а також вищих навчальних закладів біологічного та медичного профілів. До 2001 р. включно відбулося 27 нагороджень цією вищою в Україні для біохіміків та молекулярних біологів відзнакою за визначні здобутки в галузі фундаментальних і прикладних досліджень. Переможцями цих конкурсів на сьогодні визнано 48 учених із шести наукових центрів України – Дніпропетровська, Києва, Львова, Одеси, Сімферополя та Харкова. Палладінськими лауреатами стали співробітники науково-дослідних інститутів НАН України – Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна (16), Інституту проблем кріобіології і кріомедицини (7), Інституту молекулярної біології і генетики (4), Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького (4), Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного (1); інститутів АМН України – Київського науково-дослідного інституту епідеміології і інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського (2), Інституту експериментальної радіобіології Українського наукового центру радіаційної медицини (1), Інституту отоларингології ім. професора О. М. Коломійченка (1), Інституту онкології (1), Інституту ендокринології і обміну речовин ім. В. П. Комісаренка (1); Інституту екогігієни і токсикології ім. Л. І. Медведя МОЗ України (1); вищих навчальних закладів – Київського національного медичного університету ім. О. О. Богомольця (2), Одеського державного медичного університету (2), Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1), Дніпропетровського національного університету (1), Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика (1), Кримського медичного університету ім. С. І. Георгієвського (1), Одеського національного університету ім. І. І. Мечнікова (1).

Першу Палладінську премію було присуджено Президією Академії наук Української РСР в 1974 р. Максиму Федотовичу Гулому – акад. АН УРСР, проф., засл. діячеві науки, керівнику відділу біосинтезу та біологічних властивостей білка Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна – за роботи в галузі обміну речовин, результати яких узагальнено в монографії "Основні метаболічні цикли", присвяченій висвітленню процесів обміну метаболітів, що відбуваються у тварин у пентозному і трикарбоновому циклах та за фіксації організмом вуглекислоти.

В наступному 1975 р. Палладінської премії був удостоєний Кузьма Микитович Веремеєнко – проф., д. б. н., керівник лабораторії біохімії Київського науководослідного інституту отоларингології МОЗ України, піонер систематичного вивчення в нашій країні лікувальних властивостей протеолітичних ферментів – за монографію "Біохімічні дослідження та впровадження в медичну практику протеолітичних ферментів та їх інгібіторів".
У 1976 р. премією ім. О. В. Палладіна було відзначено Михайла Дмитровича Курського – проф., д. б. н., керівника відділу біохімії м’язів Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна і Миколу Сергійовича Бакшеєва (посмертно), чл.-кор. АМН СРСР, головного акушера-гінеколога МОЗ УРСР – за монографію “Біохімічні основи механізму дії серотоніну”, в якій узагальнено результати досліджень впливу серотоніну на біохімічні процеси, зокрема на трансмембранний обмін іонів кальцію, і за впровадження у клінічну практику методу стимулювання скоротливої функції гладеньких м’язів матки серотоніном.

Арон Михайлович Утевський, чл.-кор. АН УРСР, проф., д. б. н., керівник лабораторії кріобіохімії нейрогуморальних систем Інституту проблем кріобіології та кріомедицини АН УРСР удостоєний премії ім. О. В. Палладіна в 1977 р. за цикл праць, присвячених вивченню обміну адренергічних гормонів-медіаторів (катехоламінів). У цих дослідженнях було встановлено, що в регуляторних процесах відіграють роль не лише нативні (неметаболізовані) гормони-медіатори, але й продукти їхнього перетворення та обміну в ефекторних клітинах, а також ті шляхи, якими обмін здійснюється за різних функціональних станів організму, зокрема за патологічних процесів.

У 1978 р. Палладінську премію присуджено Якову Васильовичу Бєліку, проф., д. б. н., керівникові відділу біохімії нервової системи Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна АН УРСР – за цикл пріоритетних досліджень, присвячених вивченню різних за функціональністю білків головного мозку (від загальнотканинних до індивідуальних нейроспецифічних) на органному, субклітинному та молекулярному рівнях; вивченню їхньої структурної організації, фізико-хімічних, біохімічних і біологічних властивостей та особливостей прижиттєвого оновлення білків у нормі, під час онтогенезу, за різних функціональних і патологічних станів організму. Серед досліджених нейроспецифічних білків найдетальніше вивчено основний білок мієлін, який за певних умов його застосування може попереджати виникнення алергічного енцефаломієліту або лікувати його.

У 1979 р. премію ім. О. В. Палладіна одержали співробітники Інституту молекулярної біології і генетики АН УРСР – Геннадій Харлампійович Мацука, акад. АН УРСР, проф., директор інституту; Ганна Валентинівна Єльська, д. б. н., завідувачка відділу механізмів трансляції генетичної інформації та Марина Йосипівна Коваленко, к. б. н., ст. наук. співр. – за монографію "Транспортные нуклеиновые кислоты", в якій висвітлено одну з найактуальніших на сьогодні проблем молекулярної біології, зокрема участі тРНК і аміноацил-тРНК-синтетаз у регуляції біосинтезу білка на рівні трансляції.
У монографії велику увагу приділено аналізу структурно-функціональних особливостей тРНК і аміноацил-тРНК-синтетаз за різних фізіологічних та п атологічних станів організму, під час яких відбуваються істотні зміни інтенсивності біосинтезу білка.

Валерій Казимирович Лішко, акад. АН УРСР, директор Інституту біохімії ім О. В. Палладіна АН УРСР (1977–1988) отримав премію в 1980 р. за монографію "Натриевый насос биологических мембран", в якій висвітлено результати досліджень автора і дані світової літератури щодо механізмів функціонування іонтранспортувальної системи клітин. У монографії систематизовано відомості про взаємодію цієї ферментної системи з різними інгібіторами, висвітлено можливі механізми утилізації енергії АТР для перенесення іонів натрію і калію через біологічні мембрани, а також визначено роль натрієвого насоса у клітинному метаболізмі.

Премії ім. О. В. Палладіна в 1981 р. удостоєні Ростислав Всеволодович Чаговець, акад. АН УРСР, проф., засл. діяч науки УРСР, акад.-секретар Відділення біохімії, фізіології і теоретичної медицини; Аскар Ганійович Халмурадов, д. б. н., завідувач відділу біохімії коферментів Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна АН УРСР і Владлен Миколайович Тоцький, д. б. н., завідувач кафедри молекулярної біології і генетики Одеського державного університету ім. І. І. Мечнікова – за монографію "Транспорт жирорастворимых витаминов", в якій наведено експериментальний матеріал, одержаний в лабораторіях автор ів і в інших наукових центрах країни та зарубіжжя, що характеризує механізми транспортування жиророзчинних вітамінів крізь біологічні мембрани та функціональну роль сироваткових, мембранних і внутрішньоклітинних білків, які, у свою чергу, зв’язують і переносять через мембрани вітаміни. Наведені в монографії експериментальні дані і теоретичні узагальнення мають важливе значення для практики медицини та тваринництва.

У 1982 р. премії був удостоєний Володимир Олександрович Бєліцер – акад. АН УРСР, проф., засл. діяч науки УРСР, завідувач відділу структури і функції білка Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна АН УРСР – за цикл робіт, присвячених вивченню проблеми молекулярних механізмів збирання волокон фібрину, що має виключно важливе теоретичне і практичне значення для сучасної біології і медицини. Під керівництвом В. О. Бєліцера розроблено методи одержання ферментативних гідролізатів фібриногену і фібрину з максимальним збереженням активних центрів фрагментів; виявлено способи виділення і очищення індивідуальних активних фрагментів; створено метод їхнього кількісного визначення у плазмі крові без виділення фібриногену; запропоновано метод аналізу фрагментів фібриногену в сечі, який знайшов застосування в нефрологічній клініці для ранньої діагностики відторгнення пересадженої нирки.

Лауреатом Палладінської премії в 1983 р. став Микола Євдокимович Кучеренко, проф., д. б. н., завідувач кафедри біохімії, проректор з наукової роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка – за монографію "Биологическое метилирование и его модификация в ранний период лучевого поражения", присвячену первинним механізмам розвитку порушень процесів біологічного метилування в опроміненому організмі, передусім на ранніх етапах дії іонізуючої радіації, а також пошуку шляхів спрямованої дії на ці процеси.

У 1984 р. премію ім. О. В. Палладіна було присуджено Герману Васильовичу Троїцькому, чл.-кор. АН УРСР, проф., завідувачеві кафедри біохімії Кримського медичного інституту та Олександру Петровичу Демченку, д. б. н., ст. наук., співр. Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна АН УРСР за цикл робіт "Вивчення структури білків". Авторами було створено і впроваджено в дослідну практику методи, що дозволяють охарактеризувати гомогенність і конформацію білків у розчині. Г. В. Троїцьким запропоновано і теоретично обгрунтовано новий метод ізоелектричного фокусування білків. Результати досліджень конформації і конформаційних змін, які було одержано О. П. Демченком із використанням різних білків, узагальнено в монографії "Ультрафиолетовая спектрофотометрия и структура белков".

У 1985 р. звання лауреата Палладінської премії удостоєний Станіслав Олександрович Кудінов, д. б. н., керівник відділу хімії і біохімії ферментів Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України – за монографію "Системы транспорта кальция в нервных клетках", в якій висвітлено результати досліджень субклітинних структур, що зв’язують іони кальцію в нервовій клітині, і механізму їхнього перенесення через плазматичні мембрани синаптосом. Доведено наявність кальцієвого насоса у плазматичних мембранах нервових закінчень, в яких виявлено Са2+, Мg2+-АТР-азу та систему Mg2+-АТР-залежного транспортування кальцію; встановлено кореляцію між властивостями ферменту і кальційтранспортувальним механізмом.

Премію ім. О. В. Палладіна в 1986 р. присуджено професорам Анатолію Яковичу Розанову, Анатолію Івановичу Трещинському і Юрію Володимировичу Хмелевському – за результати систематичних досліджень біохімічних основ патогенезу, діагностики та лікування організму під час екстремальних станів (гіпоксій різного походження, інфаркту міокарда, етанолової і метанолової інтоксикації, отруєння токсинами блідої поганки та ін.), що віддзеркалено в монографії "Ферментативні процеси і їх корекція при екстремальних станах". На підставі досліджень авторів і даних світової літератури, що характеризують зміни активності ферментів за екстремальних умов, запропоновано методи корекції порушеного метаболізму введенням в організм коферментів, вітамінів, гормонів, різних субстратів  та ферментів.

Премії ім. О. В. Палладіна у 1987 р. удостоєні науковці Львівського відділення Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна АН УРСР Степан Йосипович Кусень, проф., д. б. н., керівник Львівського відділення регуляторних систем клітини Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна і Ростислав Стефанович Стойка, к. б. н., провідн. наук. співр. цього відділення – за монографію "Молекулярные механизмы в действии полипептидных факторов роста", в якій обгрунтовано центральну роль поліпептидних факторів росту та гормонів у регуляції процесів поділу та диференціювання клітин. Автори особливу увагу приділили з’ясуванню механізмів дії цих чинників на початкових етапах ембріонального розвитку тварин, тобто тоді, коли клітинам притаманні деякі ознаки злоякісної трансформації клітин.

У 1988 р. премію присуджено д. б. н., провідн. наук. співр. Інституту молекулярної біології і генетики АН УРСР Миколі Федоровичу Стародубу – за монографію "Гетерогенна система гемоглобіну", написану у співавторстві з к. б. н., ст. наук. співр. Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна АН УРСР Володимиром Івановичем Назаренком. У монографії на високому науковому рівні наведено характеристику сучасного стану вивчення гетерогенності специфічних білків на моделі гемоглобіну, глибоко проаналізовано накопичений експериментальний матеріал щодо його гетерогенності і біологічної ролі у стратегії біохімічної адаптації організму до умов існування.

У 1989 р. премії ім. О. В. Палладіна удостоєно співробітників Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького АН УРСР – Ніну Костянтинівну Бердинських, д. м. н., завідувачку відділу і Софію Петрівну Залєток, к. б. н., ст. наук. співр. – за монографію "Поліаміни і пухлинний ріст". У монографії узагальнено результати досліджень авторів і дані світової літератури стосовно поліамінів і ферментів їхнього обміну під час канцерогенезу і пухлинного росту у тварин. Встановлено можливість використання показників рівня поліамінів у клітинах як маркерів їхньої злоякісної трансформації та розроблено простий і доступний метод визначення цих сполук.

Премію ім. О. В. Палладіна в 1990 р. присуджено д. м. н., керівникові відділу Інституту проблем кріобіології і кріомедицини АН УРСР Аполлону Максимовичу Білоусу та докторам біологічних наук Валерію Антоновичу Бондаренку і Олександру Кириловичу Гулевському – за цикл робіт "Дослідження механізмів кріопошкоджень біологічних мембран", присвячених виявленню та аналізу молекулярних порушень структурної організації і функції біологічних мембран за впливу на них низьких температур. Досліджено також процеси, які виникають у субклітинних структурах та штучних мембранах під впливом охолодження в широкому діапазоні температур, і зміни хімічного складу мембран за дії низьких температур.Встановлено, що основою цих змін є активація мембранних фосфоліпідів та індукція вільнорадикального окислення ліпідів.

У 1991 р. Палладінську премію одержав Георгій Вікторович Донченко, д. б. н., завідувач відділу Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна АН УРСР – за монографію "Біохімія убіхінону (Q)", в якій узагальнено результати систематичних досліджень автора і дані світової літератури щодо структури, фізико-хімічних і біологічних властивостей, регіональної і внутрішньоклітинної локалізації, обміну і функціональної ролі убіхінонів у тканинах людини і тварин, а також можливості спрямовано ї регуляції відхилення від норми у метаболізмі цих сполук.

Палладінську премію 1992 р. присуджено д. б. н., завідувачу відділу Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна АН УРСР Сергію Олексійовичу Костеріну – за монографію "Транспорт кальция в гладких мышцах", в якій наведено глибокий аналіз даних світової літератури і багаторічних досліджень автора стосовно біохімічних механізмів регуляції концентрації іонів кальцію у клітинах гладеньких м’язів, а також функціонування систем енергозалежного та пасивного транспортування цього катіона через клітинні мембрани.

У 1993 р. премією ім. О. В. Палладіна відзначено д. б. н., керівника лабораторії Інституту екогігієни і токсикології ім. Л. І. Медведя МОЗ України Миколу Петровича Дмитренка – за монографію "Пуриновый обмен и его регуляция в лимфоцитах". У монографії висвітлено сучасні уявлення щодо пуринового обміну в лімфоцитах та їхніх субпопуляціях. На підставі аналізу даних власних досліджень і світової літератури встановлено взаємозв’язок між виявленими порушеннями пуринового обміну в лімфоцитах і виникненням імунодефіцитних захворювань.

Премію ім. О. В. Палладіна 1994 р. присуджено Зінаїді Павлівні Васюренко, д. м. н., завідувачці лабораторії Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського АМН України; Аркадію Федоровичу Фролову, чл.-кор. АН України, д. м. н., завідувачеві кафедри Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України; Валерію Веніаміновичу Смирнову, акад. НАН України, директору Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України – за монографію "Жирнокислотные профили бактерий, патогенных для человека и животных". Вперше у світовій літературі детально вивчено залежність складу жирних кислот клітин від середовища вирощування різних видів бактерій і встановлено законом ірності цієї залежності. Авторами запропоновано використання даних про склад бактеріальних жирних кислот для виявлення філогенетичних зв’язків між бактеріями.

У 1995 р. премію ім. О. В. Палладіна присуджено Анатолію Йосиповичу Бикорізу, д. м. н., заступнику директора з наукової роботи Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України та Олексію Олексійовичу Фільченкову, к. б. н., ст. наук. співр. цього Інституту – за монографію "Транспортуючі фактори росту". В монографії узагальнено дані, які характеризують трансформувальні фактори росту (ТФР), їхні специфічні рецептори та особливості біологічно ї дії на різні типи клітин-мішеней. Аналізуються результати досліджень молекулярних механізмів регуляторної дії ТФР, їхньої можливої участі у патогенезі деяких захворювань та роль у забезпеченні нормальних процесів життєдіяльності, зокрема в період ембріонального розвитку організму.

Премії ім. О. В. Палладіна в 1996 р. удостоєно Анатолія Івановича Дворецького, д. б. н., завідувача кафедри Дніпропетровського державного університету та Євгена Юхимовича Чеботарьова, д. м. н., пров. наук. співр. Інституту експериментальної радіології Наукового центру радіаційної медицини АМН України – за серію праць "Вивчення механізмів променевого порушення іонного гомеостазу у клітинах тваринного організму". В цих роботах висвітлено особливості транспортувальної функції біологічних мембран за опромінення організму, а також розглянуто механізми радіаційного пошкодження систем трансмембранного перенесення іонів та порушення гомеостатично ї рівноваги одновалентних катіонів.

У 1997 р. премію ім. О. В. Палладіна отримав Вілен АврамовичБарабой, д. м. н., завідувач лабораторії Інституту онкології АМН України – за цикл робіт "Роль перекисного окислення ліпідів у механізмі променевого ураження та стресу". В дослідженнях цього циклу детально проаналізовано результати, що характеризують особливості біологічної дії низькоінтенсивної радіації на організм після аварії на Чорнобильській АЕС, та вирішальну роль в цих умовах тривалої активації процесів пероксидного окислення ліпідів. Запропоновано оригінальну концепцію фармакологічного захисту контингенту людей радіаційного та екологічного ризику з використанням антиоксидантів та антистресових препаратів.

Премію ім. О. В. Палладіна 1998 р. присуджено співробітникам Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України Олександру Юрійовичу Петренку, д. б. н., пров. наук. співр.; Олександру Михайловичу Сукачу, к. б. н., ст. наук. співр.; Лідії Петрівні Кравченко, к. б. н., ст. наук. співр. – за серію праць "Функція внутрішньоклітинних структур в ізольованих гепатоцитах залежно від метаболічного стану та дії низьких температур". Ці дослідження присвячено вивченню механізмів структурних та функціональних змін у мембранах за різних станів організму, їхній здатності протистояти дії зовнішніх чинників та змінам внутрішньоклітинного стану, які відіграють вирішальну роль у життєдіяльності клітин. Встановлено, що порушення бар’єрних властивостей біологічних мембран після дії низьких температур може бути спричинено утворенням нових каналів внаслідок структурної переорієнтації субодиниць ферментних компонентів.

У 2001 р. премію ім. О. В. Палладіна присуджено Громашевській Любові Леонтіївні, д. м. н., завідувачці лабораторії Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського АМН України і Микоші Олексію Степановичу, д. м. н., завідувачу лабораторії Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка АМН України – за серію праць "Регуляція біохімічних процесів за норми та патології". У роботі наведено підсумки багаторічних досліджень авторів із біохімії клітин за різних фізіологічних умов та патологічних станів організму. Експериментальні та клінічні дослідження присвячено механізмам інтеграції обміну речовин і шляхам перенесення сигналів агоністів у клітинах. Вивчення фундаментальних аспектів біохімії віддзеркалено в розроблених прикладних дослідженнях, що мають велике значення для розуміння розвитку патогенетичних процесів у людини.

Палладінську премію 2003 р. присуджено співробітникам Інституту біохімії НАН України академіку НАН і АМН України, д. б. н.. професору, лауреату державної премії Української РСР, директору інституту Сергію Васильовичу Комісаренку; к. б. н., пров. наук. співр. Едуарду Віталійовичу Луговському та к. б. н., ст. наук. співр. Ірині Миколаївні Колесніковій за цикл робіт "Імунохімічний аналіз механізмів полімеризації фібрину та фібринолізу", виконаних впродовж багатьох років, в яких з використанням гібридомної технології одержання моноклональних антитіл досдіджували механізми полімеризації фібрину. Одержані результати мають фундаментальне значення для уявлення про тонкі механізми формування тривимірної сітки фібрину, яка створює каркас тромба. Деякі з одержаних моноклональних антитіл можуть бути ефективно використані для визначення стану гемостазу в медицині.

У 2005 р. премію ім. О. В. Палладіна присуджено докт. біол. наук, проф., декану біологічного факультета Людмилі Іванівні Остапченко та чл.-кор. НАН України, проф., директору Інституту біології клітини НАН України Андрію Андрійовичу Сибірному за серію наукових праць "Молекулярні механізми регуляції метаболізму та їх використання в біології та біотехнології". У цих працях віддзеркалено дані багаторічних досліджень універсальних систем регуляції трансдукції сигналу за розвитку різних патологічних станів в організмі, а також біотехнологічні підходи для розроблення фармакологічних препаратів і лікарських засобів.

У 2007 р. премію ім. О.В. Палладіна присуджено завідувачу відділу молекулярної біології Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України, доктору біологічних наук Олександру Григоровичу Мінченку за цикл робіт “Молекулярні механізми регуляції експресії генів”. Результати цих робіт вносять суттєвий вклад в розшифровку молекулярних механізмів регуляції біохімічних процесів в організмі і започатковують новий і перспективний напрям біохімічних досліджень в Україні.

У 2008 р. премію ім. О.В. Палладіна присуджено доктору хімічних наук Ульберг Зої Рудольфовні , професору кафедри біотехнології мікробного синтезу Національного університету харчових технологій Міністерства освіти і науки України, доктору біологічних наук Карпову Олександру Вікторовичу, провідному науковому співробітнику Інституту біохімії ім. О.В.Палладіна НАН України, доктору біологічних наук Верьовці Сергію Вікторовичу за серію наукових праць «Колоїдно-хімічні та фізіолого-біохімічні аспекти взаємодії нано - та мікрочасток з клітиною як підґрунтя для створення перспективних нанобіотехнологій».

У 2010 р. премію О.В. Палладіна присуджено член-кореспонденту НАН України, завідувачу відділу Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України Співаку Миколі Яковичу, доктору біологічних наук, провідному науковому співробітнику Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України Лазаренко Людмилі Миколаївні, кандидату біологічних наук, докторанту Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України Жолобак Надії Михайлівні за цикл наукових праць «Молекулярно-біологічні особливості інтерфероногенезу та створення науково обґрунтованих підходів до використання препаратів інтерферону і їх індукторів при патології»

У 2013 р. премію О.В. Палладіна присуджено доктору біологічних наук, в. о. директора Інституту біології, хімії та біоресурсів Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Марченку Михайлу Марковичу, кандидату біологічних наук, доценту Інституту біології, хімії та біоресурсів Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Кеці Оксані Віталіївні, доктору біологічних наук завідувачу лабораторії Інституту біохімії імені О. В. Палладіна НАН України Великому Миколі Миколайовичу за монографію «Біохімічна трансформація ксенобіотиків у організмі»

Участь у конкурсі на здобуття премії ім. О. В. Палладіна та перемога в ньому є значним стимулом для біохіміків України. Бути лауреатом премії імені О. В. Палладіна означає ввійти до когорти уславлених учених України і отримати високу оцінку за наукові досягнення та офіційне визнання колег. Інформування громадськості про здобутки та успіхи лауреатів Палладінської премії в різних важливих напрямах біохімічної науки, висвітлення їхніх фундаментальних праць, що стали підставою для присудження премії, має велике пізнавальне значення, сприяє пропаганді і популяризації науки та досягнень українських учених, залученню до біохімії здібної, талановитої молоді, майбутніх спадкоємців і послідовників іменитого співвітчизника – Олександра Володимировича Палладіна, роботи якого широко відомі за межами України, а його ім’я залишається символом прогресу біохімічної науки.


Матеріали підготовлено за участі

Я. В. Бєліка,

В. І. Назаренка, Р.П. Виноградової, В.М.Данилової